Річард Бротіґан “Дванадцять римських солдат і вівсяне печиво”

Поки вони говорили, дівчинка схвильовано вслуховувалась, 
її сірі очі ховались під жовте волосся, ніби миші в сіні.
Дванадцять римських солдатів таращились на оголену, 
спускаючи зі срібних списів на семирічку місячну слину.
Тоді один з них забив в землю гострого наконечника 
і, скинувши лати, огорнув тілом беззахисну дитину.
Так зробив кожен, віп’явшись долонями у крихітні плечі,
а вона й не кричала, навіть не зволожила рогівку краплиною.

Дорога додому душила тишу солов’їним співом,
Все довкола здавалося музикою джерельно-потішною.
В будинку отримала вівсяне печиво і поцілунок в щічку,
а поки ковтала, мати рекла про бездоганність світу.

Twelve Roman Soldiers and an Oatmeal Cookie

Richard Brautigan

While they talked
the seven-year-old girl listened quietly
and her eyes were like mice hiding
in the hay. The twelve Roman soldiers
stared at her naked body. Each one of them
had a long silver spear and it shone brightly
in the moonlight. The Roman soldiers stood in a circle around the girl with
their spears pointed towards her. Then one of them stabbed
his silver spear in the ground and he came
slowly to the girl and he touched her with all
his body. Then the other soldiers came and
the girl did not cry. Afterwards as she walked
home she could hear a nightingale singing but
she did not know where. It seemed all around her.
When she got home her mother kissed her on the
cheek and gave her an oatmeal cookie from a
blue jar and while the girl ate the cookie
her mother told how strange and beautiful
the world was.