я померла в листопаді двадцять п'ятого
пам'ятаю те останнє твоє лате недопите
гірке, як те дешеве віскі
що ти підливав собі у каву зовсім трішки
ти зняв з мене мої крила
та це не те, що мене тоді добило
я не могла тебе знайти, ти забрав у мене зір
залишив кровавий слід, та полетів подалі, до тих гір
не закривай мої вуста, ну дай хоч слово я скажу
та все одно не можу, бо себе до тями я цим не приведу
ти відірвав мені голос та збив мене з ніг
серце моє ти вирвав, і як обіцяв, не зберіг
та не забрав у мене волю й гордість
ти подумав, та заявив, що не забрав бо не дозволила та совіть
у тому дальному куточку розлите недопите лате з віскі
а я ж казала, що у листопаді мокрі ті дороги львівські
author: wwouwel
