порахуй-но до п'яти
закрий очі та увійди до цієї пустоти
вічносну, апатії та міркувань
все одно не позбудешся цих переживань
не світись так сильно, бо я втрачаю зір
мені не потрібні твої казочки, ти ж бо повір
навіщо дивишся на мене очима що плачуть?
напевно твої знаки знову щось для мене означають
моє ліжко знову холоне як тоді, в Будапешті
може посунемо час назад, на п'ять по четвертій?
візьмемо ті книги та це кляте вино
а і поклич сумління своє тоді заодно
так складно лічити, давай порахуй
раз поміркуй, два пожалкуй і на третій забий на себе свій хуй
до п'яти не порахуєш, бо далі не взнаєш
що моє серце ти так високо більше не здіймаєш
author: wwouwel
