Нові рядки, непотрібних віршів,
У яких жодного сенсу не буде,
І в яких немає цінності,
В голові створюють неймовірні картини,
Сцени відіграних ролей забутих.
Спогади, що давно вже минули,
Знову оживу, щоб пам'ятати,
Усі відчуття, що вже пройшли,
Та досі в пам'яті тримаються.
Нові рядки, про старі події,
Від яких намагався втекти,
Та вони роз'їдали з середини.
Тільки прийнявши, навчився відпускати,
Але деякий біль все ще в мені,
Він роз'їдає мене, і ночами я не сплю.
Нехай я інша людина,
Та все ще багато роботи,
Щоб у рядках залишити частинку себе,
Щоб ти бачила, тут частинку себе.
А тепер деяка післямова. Досі толком не впевнений що тут писати. Але, ну загалом для тих хто мене читає, я зовсім не впевнений куди треба рухатися, і чи варто мені продовжувати писати… Останнім часом із цим великі проблеми. Тому мені потрібна ваша допомога, та порада(якщо є хтось кого це може зацікавити, у що я досі не можу себе переконати навіть трішечки). І так, словом я створив канал де можливо буду записувати думки, якісь рядки що приходять до голови, можливо ще щось. Не впевнений що він проживе хоть тиждень😅. Але все ж таки спроба, є спроба. І я хотів би не бути там сам(бо тоді точно більше тижня не проживе). Загалом якщо це комусь буде цікаво то ось Крики розуму. Можливо це буде спроба нового початку, або ж завершення, буде видно. Дякую усім хто приділив свій час цим марним рядкам))) це важливо для мене
