Вірші про залізницю

Нічні вокзали, і в правду,

місця дивовижні.

Де дороги переплітаються, залізом мов нерви.

Бачили стільки історій,

Що ніколи їх не розкажуть слова.

Бачили стільки прощань і поцілунків,

Де серця зливаються в німому танці.

Чули стільки несказаних слів,

Що жоден папір не витримав би їх,

Спробував би хто описати.

Наша історія, мовчазна й наївна,

Виписана на залізничних шляхах.

Вокзали свідки мрій і зустрічей,

Там де час зупиняється на мить.

У цих місцях є магія нічного часу,

Де долі переплітаються тихо.

Нічні вокзали, мов книги без слів,

Що зберігають непрочитані розділи.


По вокзалу

Поїзди йдуть удалину

Там мить зустрічі

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Степан
Степан@stepan

775Прочитань
7Автори
10Читачі
Підтримати
На Друкарні з 15 квітня

Більше від автора

  • Звідки повертають крила

    Вона стояла перед ним: очі повні здивування, на обличчі змішані емоції.

    Теми цього довгочиту:

    Проза
  • Фотографії спогадів

    Ніч, на вітрі догорає остання сигарета,

    Теми цього довгочиту:

    Вірш
  • Минають дні, проходять ночі

    Минають дні, проходять ночі, Ми змінюємося без зупинки.

    Теми цього довгочиту:

    Вірш

Вам також сподобається

  • Моя Друкарня: як я розчарувався в Аркуші

    Лонгрід про Аркуш та срачі на ньому за участі модерації ресурсу. Пояснювальна бригада що до того, що не так із цією платформою. Автобіографічна історія та пошук альтернатив.

    Теми цього довгочиту:

    Аркуш
  • Стіни

    Поки хтось ненависно бере до рук ніж, я панічно хапаюсь за мову.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Коментарі (2)

Мені дійсно безмежно подобається це . Порівняння і атмосфера дуже гарні , заворожує .)

Вам також сподобається

  • Моя Друкарня: як я розчарувався в Аркуші

    Лонгрід про Аркуш та срачі на ньому за участі модерації ресурсу. Пояснювальна бригада що до того, що не так із цією платформою. Автобіографічна історія та пошук альтернатив.

    Теми цього довгочиту:

    Аркуш
  • Стіни

    Поки хтось ненависно бере до рук ніж, я панічно хапаюсь за мову.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші