Ніч, на вітрі догорає остання сигарета,
На годиннику вже давно пізня година.
А я знову не сплю,
Стою на старому балконі і думки заповнюють мою голову.
"Чому? Чому я так тебе покохав,
Та навіть не зміг сказати?"
В руках тримаю наші фотографії.
Я би хотів їх викинути, чи навіть спалити,
Та не можу.
В пам'яті досі лишаєшся,
Тільки ти одна,
Та про кого мої думки,
Та кому належать мої сни.
Я так боявся тобі нашкодити,
Що слова стояли комом у горлі.
Ти була мов фарфорова ваза,
Яку боїшся розбити.
Я боявся до тебе торкнутись,
Тільки щоб не нашкодити,
Я стільки хотів сказати,
Та поруч з тобою
Забував усі слова.
