Минають дні, проходять ночі

Минають дні, проходять ночі,

Ми змінюємося без зупинки.

Ще здавалося б недавно

Ми бігали малою дітворою.

Сьогодні здається, що вже такі дорослі,

Виросли, але сильно всі змінилися.

На тілах шрами, що давно вже загоїлися,

Розповідають, через що пройшли.

Все рідше сміємося,

Вже немає вогню у наших поглядах.

Але чому ж, ми залишаємось мов діти?

Нехай, ми сміємося рідше, але не приховуємо щастя.

Немає сенсу тут брехати.

Ми залишаємось дітьми,

Хто хоче вірити у краще.

Хто вміє радіти простим речам.

І хочемо відчути,

Радість і сум, гнів і кохання.

Стільки разів падати,

Щоб навчитися вставати.

Ми так звикли до брехні,

Та не зможемо завжди брехати.

Як не собі, то хоч комусь,

Ми не зможемо збрехати.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Степан
Степан@stepan

712Прочитань
7Автори
9Читачі
Підтримати
На Друкарні з 15 квітня

Більше від автора

  • Звідки повертають крила

    Вона стояла перед ним: очі повні здивування, на обличчі змішані емоції.

    Теми цього довгочиту:

    Проза
  • Фотографії спогадів

    Ніч, на вітрі догорає остання сигарета,

    Теми цього довгочиту:

    Вірш
  • Вірші про залізницю

    Нічні вокзали, і в правду, Місця дивовижні

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Вам також сподобається

Коментарі (2)

Інколи , коли падаєш , найкраще видно небо . Принаймні це один старий і яскравий дитячий спогад .

Зараз намагаючись дивитись на небо як колись , можна ненароком впасти . Дещо дійсно змінюється .

Гарно , піднята тема вже знайома , тож уявлення збігається .

Вам також сподобається