2-ий клас. 1929 рік
Після першого класу Павло знову хворіє. Марусю відправляють до родички на Рашкіну Дачу. Полишена на саму себе, ніяких завдань, занять. Ось і шукає собі пригод. Одного разу ледве не втонула у річці. Її врятувала сусідська дівчинка, зробила штучне дихання. Тітці ніхто не повідомив, вдома теж так ніхто про це не прознав.
Підтягувати Павла приходить жінка з Нетіченської вулиці. Вони наздоганяють перший клас. Вчителька — «лішенка» (http://eprints.zu.edu.ua/28578/1/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%86%D1%8C%20%D0%93.%D0%9C.19-25.pdf)*. Працює з Павлом за їжу. Після кожного заняття мати розплачується чимось їстівним.
Павлусеві навчання дається легко. Якби не постійні хвороби, то був би кращим у класі.
* «Лішенци» (https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/7f6b415f-4b9d-4e85-8f52-d95a44843293/content), «позбавленці» — відразу після революції, з 1918 року, частина населення (пани, торговці, священники, колишні царські офіцери та деякі інші категорії громадян) втратили право брати участь та голосувати у виборах. Крім того, з боку держави відбувалося їх переслідування: «лішенців» звільняли з роботи й нову було важко (часто — неможливо) знайти. Їм не видавалося продуктових карток. Вони не мали права на пенсію. Їхні діти не мали можливості здобути вищу освіту.
Поки Маруся рідко виїжджає за межі свого району, але вулицю Нетіченську знає добре. На ній живе батькова сестра з чоловіком. Маруся з мамою їздять до них на трамваї. Серед сусідів тітки багато людей інтелігентних, учених. Марусю іноді запрошують до себе сусіди тітки. Яка в них бібліотека! Книжок до стелі! Дівчинка в захопленні. Сусід дарує дві книжечки. Пригодницькі романи. Вони ще дореволюційні, з ятями, так зараз уже не пишуть.
Марусі подобається бувати в селі в маминої мами. Там її всі люблять. А ще бабуся дуже смачно готує. На сніданок у неї на п'ятеро людей чотири різні каші. Точніше одна пшоняна каша в чотирьох варіантах. Перший — просто крута каша з маслом, друга — залита молоком, третя — зварена на молоці, четверта — заправлена шкварками та цибулею.
Маруся насправді дуже активна, і з нею часто трапляються всякі нещасні випадки. Батько послав принести води, щоби полити точильний брусок. Маруся чогось полізла через кинуті дошки, впала та порізалася. Відвели до лікарні. Там наклали шви. Було боляче й неприємно, коли тягнули нитку.
В школі новий директор, із висуванців (http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/58917/48-Dorosh.pdf?sequence=1)*. Перед цим він керував фабрикою. Зараз його перевели керувати школою, хоча читає він по складах. Новий директор любить виходити в коридор та спостерігати за учнями та вчителями. А ще він звільняє “старі кадри”. Марію Іванівну звільнено, вона працювала ще в гімназії. У другого класу нова вчителька.
* Висуванство – процес, що розвернувся в СРСР у кінці 1920-х рр. В цей час було вирішено замінити неблагонадійні дореволюційні кадри новими людьми. Висуванцями ставали прості робітники та незаможні селяни. Їх направляли керувати різними підприємствами.Освіта та досвід відігравали другорядну роль. Головним стало соціальне походження, готовність без заперечень підтримувати радянську владу та активно втілювали в життя всі настанови партії.
Паралельно з цим на всіх підприємствах розпочалися так звані “чистки”: перевірка соціального походження, виявлення “класово чужих”, тобто тих, хто на думку партії, не вписувався в радянське суспільство.
За гарне навчання в школі преміювали. Одного разу Маруся отримує доміно, іншого — портрет Леніна в рамі під склом.
