Я візьму тебе в свої обійми і поведу в світ тактильності.
Яку музику ти хочеш? Може тягучу та повільну інструментальну? Або рухатимемося у ритмі танго? Чи загадковий хенг-драм? А може Depeshe Mode? Чи ти хочеш слухати шурхіт мотузок і звуки міста?
Заплющуй очі… ти в безпеці. Вдих-видих. Чуєш як повітря наповнює тебе? Чуєш мій подих біля твоєї скроні? Ми вдвох, а все інше неважливо.
Хочеш - я зав‘яжу тобі очі, щоб твої відчуття загострилися? Ти поринеш в темряву. Знаю, тобі може бути тривожно, але можеш бути в спокої - я поруч: тримаю тебе за руку, торкаюся кінчиками пальців твоєї шиї, знайомлю твою шкіру з шорсткістю мотузки і відганяю тигрів та демонів, що шкірять зуби з темряви думок.
Я створила цей всесвіт тут і зараз. Весь простір тільки для тебе - огортає звуками, теплом, запахами, заколисує ніжністю та турботою. Ти можеш бути собою. Твоє тіло прекрасне - слухай його, про що нове ти дізнаєшся?
Я не поспішаючи створюю чудернацький взор з вузликів та перетинання мотузок. Він підкреслює красу твого тіла. Дихай глибше - все добре. Все так як має бути.
Відчуй як міцно обіймають мотузки твої плечі, талію та стегна. Думаєш, вони знерухомлюють тебе повністю? Я хитро посміхаюся, обіймаю тебе та починаю погойдувати всім тілом. Обв‘яз тисне на руки та груди синхронно з рухами. Ці обмеження дають опору і від цього ти розслабляєшся.
Даю тобі побути в цьому - тут і зараз, інше не важливе. Відходжу від тебе і даю побути в своїх думках і почуттях. Ти відчуваєш мою присутність натяжінням мотузки. Ти чуєш, що я поруч шурхотінням мотузок та одягу. Тонкий запах ефірних олій лоскоче твого носа.
Не поспішай. В нас достатньо часу. Ти можеш бути в цьому просторі стільки скільки тобі потрібно.
Я заколисую тебе рухами і відчуваю як йде напруга і контроль. Якщо спочатку мені потрібно було зусилля, щоб посунути твою ногу, то зараз я відчуваю як твоє тіло стікає по пальцях немов розтоплене масло.
…
Я відчуваю, що вже достатньо. М‘яко розбираю вузлики та хитросплетіння мотузок, звільняючи тебе від пут. Кров приливає до кінцівок.
Мої руки розминають та розтирають твої плечі та руки. На шкірі залишилися відбитки мотузок - я відчуваю їх пальцями, торкаючись їх. Я вдячна тобі за довіру.
Обіймаю та підтримую тебе, поки ти повертаєшся в звичайну реальність.
Хочеш чаю? Він вже готовий. В прозорому чайнику неспішно пурхають пелюстки та травинки.
Поговоримо? Чим хочеш поділитися?
Скоріш за все ще добу-дві ти будеш в «благенькому» стані, розслабленому та повільному. Дай собі цей час і насолодися ним до кінця, смакуючи післясмак.
