Вона стояла перед ним: очі повні здивування, на обличчі змішані емоції.
- Ти живий! - зі здивуванням промовляє вона, трохи прикриваючи рот.
- Можна було трохи докладати зусиль, щоб приховати це розчарування в голосі.
- Ну, вибач, я ж не думала, що з "того" світу можна повернутися. - Олеся взяла сімейну книгу з чорної магії та відкрила її десь на середніх сторінках.
- Як бачиш, можна. І нагадай мені, будь ласка, чому я не можу тебе просто грохнути? Щоб не страждати від твоїх фокусів! - проговорив Андрій, намагаючись встати.
- Ну, мабуть, тому, що я єдина відьма, яка може допомогти ангелу-невдасі повернути свої крила, які він в п'яному угарі проєбав десь у паралельних світах. - з нотками іронії проговорила дівчина, шукаючи в книзі наступне заклинання.
Вже через кілька хвилин вона знайшла його та прочитала, відкривши один портал на підлозі, біля ніг колишнього ангела.
- Сподіваюся, він не веде у світ таємничих монстрів збоченців? - з недовірою проговорив Андрій, дивлячись на усмішку відьми Олесі.
- Не знаю, - шкірячись на всі 32, проговорила молода відьмочка.
- Уб'ю! - після цих слів Андрій стрибнув у портал.
- Зроби кілька фото, на пам'ять. - тільки й встигла проговорити Олеся, помітивши другий портал, що відкрився на стелі над столом.
- Та твою ж... - в польоті прокричав Андрій, приземлившись обличчям на стіл.
- Ти ж тільки що стрибнув, де ти встиг так забруднитися? - зі сміхом проговорила відьмочка, дивлячись на подертий одяг колишнього ангела.
- Я пробув там щонайменше кілька днів, чому ти мене не витягла? Мене ледь не закинуло на монстрооргію. ААА, кошмар.
- Я не могла тебе витягти. У цьому світі ти щойно стрибнув, а вже через секунду повернувся. - проговорила Олеся, взявши зі столу цукерок, і запропонувала його Андрієві. - То кажеш там таки монстри живуть? А які вони?
Андрій відмовився від цукерки, намагаючись встати. - Я вже вдруге ледве душу не віддав, а тебе хвилює лише це?
- Та нічого з тобою не буде. Давай, розказуй, що було в тому світі було! - Олеся взяла ручку та готова була записувати слова Андрія.
- От сама полізь і подивись. Ти повинна була мені крила допомогти знайти, а не використовувати мене у своїх експериментах як безплатного мандрівника по світах.
- Ой ну подумаєш, ну ледь не з'їли тебе кілька разів, ну хотіли зробити наложницею. Але ж ти живий. - знищуючи плечима, проговорила молода відьма.
- Задушив би. Та статус не дозволяє. Як в біса, тобі взагалі вдалося вирвати мене прямо зі зборів архангелів? У мене тепер купа проблем. Ти знаєш які вони надокучливі? - проговорив Андрій, таки взявши зі столу добру жменю цукерок.
- Е, куди так багато? - Незадоволено проговорила дівчина, намагаючись забрати цукерки назад.
- Це мені в якості заспокійливого, і в п'яному угарі я не був. - закинувши до рота кілька шоколадних цукерок, проговорив Андрій.
- Ага, ти ще кілька годин відсипався у мене на дивані. Так що не треба. Збори архангелів, придумав ще таке.
Андрій з недовірою поглянув на Олесю.
- Ти мені допоможеш чи ні?
- Добре, добре. Але спершу, опиши мені той світ.
- Ех. Ну, на перший погляд, звичайний світ. Дуже кам'янистий правда! Фіолетове небо, звичайні будинки. Жителі здебільшого тентаклеподібні монстри. І схоже статті у них немає. А ще, схоже я тепер буду ненавидіти хентай. Фу, блять.
- Ага, зрозуміло. - проговорила Олеся, записуючи слова Андрія.
- То що, ти допоможеш нарешті знайти мої крила?
- Та добре, добре кажу ж. Спробую щось пошукати.
Разом, Олеся та Андрій, переглядали сторінки книги, шукаючи корисні заклинання та поради. На деяких сторінках знаходилися закляття проти монстрів, на інших — інформація про світи, де можуть ховатися загублені ангельські крила.
- Ось воно! - Олеся зупинилася на одній зі сторінок. - Це може бути те, що нам потрібно. Закляття для відновлення втрачених крил. Такий спеціальний обряд, який допоможе повернути їх до тебе.
Андрій поглянув на сторінку і його серце забилось від хвилювання.
- Спробуймо! - запропонував Андрій.
Олеся підготувала всі необхідні речі для обряду. Вони стояли поруч з порталом, готові виконати заклинання.
- Нехай нам пощастить.- прошептала Олеся, беручи Андрія за руку.
Заклинання звучало магічно та загадково, і вони відчули як потужна енергія перетікає через них. Портал почав світитися яскравим світлом, атмосфера наповнилася магічними коливаннями. Коли обряд закінчився, Андрій зітхнув з полегшенням.
- Що відбувалося? - запитала Олеся.
- Я почуваюсь інакше.
- Тільки в дзеркало не дивись.
- Чому? Твою ж..- проговорив Андрій, побачивши у дзеркалі не свої, а демонічні крила на спині.
- Ну крила, є крила. - пожавши плечима, проговорила Олеся.
- Це демонічні, а не ангельські крила. Де мої білосніжні крильця?
В цей момент відкрився ще один портал, звідки вийшов демон з ангельськими крилами. Скинувши не свої крила,він жбурнув їх Андрієві в обличчя, а свої зірвав з його плечей. - Щоб я ще хоча б раз пив з ангелами, блять. - після цих слів демон повернувся до порталу та зник.
- Що це було? - проговорила Олеся, подивившись на Андрія.
- Без поняття, зате мої крила у мене. А це означає, що я можу повернутися.
- Сам впораєшся? - проговорила Олеся, поставивши книгу на стіл.
- Звісно. - одягнувши свої крила, Андрій зміг відчинити портал до ангельського виміру, після чого зник.
Після мова: що ж, сподіваюся тобі сподобалася моя робота. Якщо є якісь неточності, або помилки, чекаю ваші коментарі. Також хочу сказати що якщо вас зацікавить моя робота, то у мене є канал в телеграм “Записи сьогодення”
