Колись я могла годинами малювати, писати, вигадувати історії. Це було природно, як дихати. Я не замислювалася над тим, чи вийде добре, чи сподобається іншим. Просто брала фарби чи ручку й творила. Але з часом усе змінилося. Я почала більше думати, ніж робити. Хотілося, щоб кожна робота була «значущою», кожен текст – глибоким, кожен малюнок – ідеальним. З'явився страх зіпсувати білий аркуш, відчуття, що треба спочатку добре продумати, а вже потім творити. І чим більше я прагнула контролювати процес, то рідше бралася за нього.
В певний момент я зрозуміла, що більше не можу «просто творити». Творчість стала для мене важкою, ніби вона була якимось зобов'язанням, а не джерелом радості. І тоді я відкрила старий блокнот, у якому лежали мої давні замальовки. Вони були далекими від ідеалу, але в них був вогонь. Це були моменти, коли я не думала про результат, а просто дозволяла собі бути в процесі. І тоді я поставила собі питання: «Чому тоді було легко, а тепер складно?»
Цей блог – моя спроба знайти відповідь. Я хочу зрозуміти, як знову повернути той стан, коли творчість була природною і легкою. Як знову працювати в «потоці» – стані, де час зникає, а ти просто твориш. І це не тільки про мистецтво чи письмо – це про будь-яку форму творчості, яка дозволяє нам бути справжніми.
Якщо вам знайоме це відчуття, якщо інколи здається, що натхнення зникає, а разом із ним і бажання творити, то залишайтеся. Тут я буду ділитися своїми роздумами, дослідженнями і, можливо, з вами знайдемо відповіді на питання, як знову увійти в потік і відкрити свій творчий потенціал.
