Друкарня від WE.UA

Вірш: «Трагікомедія»

моя героїня трагічно закохується

ламає ноги на високих каблах, бо думає, що врятується

бриє тіло, п'є дороге вино

але в полон взяти всі свої емоції їй не дано

вона мліє від погляду, а до доторків ще далеко

хоч він і бере її грубо, а у повітрі віє небезпека

бажаною стати велика потяга

а він вже пішов, навіть її не одяга

залишив голою закохане дурне дівчисько

небажаний побачив би й повидирав усі кістки тому хлопчиську

а моя героїня закохана досі

вона не вже ламає ноги, бо звикла до підборів, аніж босій

відвертий лук, сигарета в руках

викликає вона нерівні вздохи у незнайомих жінках

моя героїня закохана в себе

вона вже не шукає хто її приголубе

фліртує зі всіма, бажана серед чоловіків

та ніколи не підступиться, навіки закрита серед сердець їх тайників

author: wwouwel

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Sonia
Sonia@wwouwel we.ua/wwouwel

7Довгочити
230Прочитання
5Підписники
На Друкарні з 27 квітня

Більше від автора

Це також може зацікавити:

  • v.b. | Ґаттака | цикл “Ґаттака“

    Сповідь людства, яке забагато жило. Ми успадкували лють, страх і ненависть — і назвали це честю. Цей вірш про цивілізацію, що спершу шукала сенс, а тепер просто вбиває, бо не знає, що ще робити.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Зростатися

    Чи може рухатись та кінцівка, що завжди була лиш чиїмось продовженням?

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • v.b. | Ґаттака | цикл “Ґаттака“

    Сповідь людства, яке забагато жило. Ми успадкували лють, страх і ненависть — і назвали це честю. Цей вірш про цивілізацію, що спершу шукала сенс, а тепер просто вбиває, бо не знає, що ще робити.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Зростатися

    Чи може рухатись та кінцівка, що завжди була лиш чиїмось продовженням?

    Теми цього довгочиту:

    Вірші