Батько наш Бандера
Україна мати,
Не дамо приводу
рашистам нас зламати,
Тече
в наших жилах,
Сила братня Українська,
Ми тому єдине ціле
Бо кожен з нас бороться,
За спочинок наших предків,
що землю обрігали,
За тих,
хто ще в нашій пам'яті живий,
За тих хто,
клятву вмерти дали,
За ненароджених дітей
що житимуть у мирі,
І край свій милий не згноблять!
За сльози матері невинної,
що смерть сина бачила в праху і на його кістках,
За медиків і волонтерів,
І ті рятують нас ні в день,
ні в ніч не сплять,
За обличчя президента України,
Що як мармур, стоїть пред дияволом,
І височіє в небі
як гордий, вільний птах!
Ми знищем вщент то коло,
Що давнії часи
так довго нас ламало,
Ми не забудем назви нашої Київської Русі,
що ганебно московити вкрали,
Ми пам'ятаєм про Голодомор,
що сліди в нас досі залишає,
Про колгоспи та концтабори,
Що мов гостре лезо міцної сокири,
Наші сліди,
людей житньої землі,
Рубало, і рубало,
Русифіковані міста та села,
Літературні твори та люд наш повсякчас,
СРСР, мов отруйний дим,
витав хмарою усюди
Труїли українських душ
В хатах,
загублених квітками сад
Тисячі зруйнованих домів, мільйони згноблених життів,
Мільярди полонених,
Померлих не лічити,
За всевидющю ідею
комунізм,
Що запровадив,
Старий “товариш” Сталін,
Не однім товаришем єдиним,
Хотіли нищити, мізки промить,
Піднявши руку Гітлер мовив :
"Німці вища сила. Пора нам владу в свої руки взять!"
Війнами за війною, ми воскресали з попелу,
Мов фенікс живучий,
Ще будуть українців в світі,
Спіткати купу катастроф,
Підрив на Чорнобильській АЕС,
Витік страшнішого урану,
Дві тисячі чотирнадцяті роки -
Окуповані Крим, Донбас
Кричав пуйло : "Крим єтот наш!"
Московицькім, не нажерним апетитом,
Ви на віка усіх захоплювать жадали,
Привласнювати, чуже - своїм,
Що жирні, товстуни пани,
Багаті з лишком,
але, чуже майно по викрадали,
Повномасштабне вторгнення - війна,
Вона нам і не снилась,
24 лютого, 22 року,
Зрання,
ніхто не бачив і не чув,
Кошмарнішої новини,
В Україну вторглися,
Сусідськії брати,
що московитами зовуться,
Підпалюють мости,
Ґвалтуючи жінок, дітей,
Втішаються та грають,
Не нагребуться унітазів і старих столів,
Не вистачить їм барахла, за мало!
Скидали бомби і ракети,
Хімічне зброя проникала в наші дихальні шляхи,
Понавішували трикольорові флаги,
І змусили,
по закривати в мить роти,
Попри тямущий, не терпимий біль,
Не телебаченні у них,
Соловйов співає і співає,
Скабеєва - голосно волає,
І разом,
вони мовляють :
Що : “Україна - штучний світ!
Її створили - ми,
Історію пропаган( донсь )дицьку, вивчайте, вивчайте!”
Що “Київ Русь, то ми усі,
бо росіянами,
Чому ж звемося?”
Пуйло - в них править світом,
Мов цар на троні,
Весь зроблений з мертвої,
людської кровної плоті,
КНДР - це кращий друг по зброї,
Зброя їхня,
то гарматне м'ясо
Що з корейців народилось,
Китай - незрозумілий той чортяка!
Сидить на двух стільцях,
чекає,
Для себе вигідної сторони,
Трамп - ми ще не знаєм,
Чого чекати взагалі
від того з глузду поїхавшого,
республіканського дядьки?
Їм віслюків не вистачає,
їх віслюки,
в полі травку не жують! Вже ні!
Потрібно їм, що під рукою є,
Мабуть, всі перевізники давним давно втікли,
московицькі морди, нелюде,
Тікайте геть, вонючим рилом і ногами чим хутчіш!
В пеклі вогняному,
горіть до тла, горіть!
Україна своє вистоїть!
Забудьте слова "здайтесь",
Ніколи,
не похилим голови!
Бо батько наш, Бандера був,
А Україна є і буде,
Нашою святою мати!
Я написала цей вірш випадково : я гуляла в лісі, і коли в голову прийшли втомлені новини, політичні теми щодо війни, Трампа та його риторики, я відчувала злість, бажання волі, та припинення війни. У мене прокинувся український дух та патріотизм. І тоді, пазл склався воєдино, я змогла придумати перші рядки вірша. Потім я занадто пізно його закінчила, вчора. Думала, що зможу встигнути на 3 рік війни, але ні.
Я посвятила цей вірш війні, яка триває вже четвертий рік. Рік, який актуальний на станом зараз, в зв'язку з останніх новин : президент США, Дональд Трамп - та ще сволота і продався за якийсь шматок лайна. Вони з лишком обожнюють його хавати, і будуть. Нехай захлибнуться в своєму его, ковтають мовчки, бо ми вистоїмо, і не погодитись на гарантії, які даються наче з святої із святих рук, буквально, “годують жданиками” ( фразеологізм який означає, що обіцяють, але ніц не роблять ) - їжте називається. Навіть з “поганими картами”, ми розтрощимо всі їхні плани, надії, і на шоу більше не вистачить клоунів, всіх повезуть в Гаагу, але і там їм буде тісно й не солодко, що поробиш. Але то інша історія… Просто хотіла висловити свій гнів, і величезне презирство тим конченим виродкам. Я все сказала. Слава Україні, героям слава!
Ps. Мемів по знаходила, підніміть собі настрій :
