Нещодавно перечитала наступну книгу “Колгосп тварин” Джорджа Орвелла. Колись я прочитала її два роки тому, в телефоні, але через деякий час, я нарешті змогла собі купити примірник. Книга коротенька, але дуже показова. Ну, без шикарних і гучних слів, про що ж книга все таки?
ЯкБИ “МИ” були людьми!…
Книга розповідає про совєтський владу, точніше, це її аналогія у вигляді антропоморфних тваринах. Сам Орвелл взяв за основу для написання цей авторитарний, імпералійський режим.
Всі тварини, як і люди, були рівними коли позбулися людського панування. Всі тварини, окрім свиней, були з самого початку задумані як ті, ким легко буде керувати. Але чому? Бо свиням, надано було більше інформації, ніж іншим тваринам Колгоспу. У них були знання, а знання, - це влада над усім. Тварини ж, від свиней, відрізнялися своєю неграмотністю. Так само і в людей - меншина, менш інтелектуально розвинена, нею легше керувати на основі своїх ідей, пропаганді, бо де ж знайтися іншим запитанням, якщо немає на неї відповіді? Якщо мислити заборонено? Як тоді, коли заборонили гімн тваринізму “Звірі Англії”. Якщо мислення вузьке, якщо воно не мислить в принципі. Свині могли читати, свині контактували з людьми, з іншим світом окрім САМОЇ ферми. Тварини ж, читати не вміли, зі світом не мали зв'язку, прям як люди в Радянські часи, та часи імперій, часи підкорення. Тому вони не змогли прочитати змінені закони Колгоспу, і були наївні та дурні, бо під боком постійно бути наглядачі, постійно стежили інші. Змінювалися ідеї, закони Наполеоном. Він кричав : Сніжок наш ворог! Це він все краще, знищує, все він! І він не був за нас! - все це заклики, лише слова божевільного, нового диктатора, який ховається під “товариша” спасіння тваринізму, від людства. І тварини вірили йому, бо думали що це він спас їхні життя від болісного, травматичного досвіду минулого життя в ще одному рабстві, людському. Але поступово, тварини вже призвичаїлись до всього людського, того, що свині і усі спочатку дуже відрікались, але в кінцевому підсумку стали самими людьми настільки, що їх вже не було відрізнити від людського рила. Що то рило, що то.
І сама суть книги ось у чому полягає :
Ми люди, ніколи не будемо рівні. Є меншина, і влада. Є середній клас, є низький, є багатії та олігархи, монополісти. Меншина на то і меншина, бо має менше влади, знань, прав, ніж люди верхівки. Вони мають менше доступу до інформації, яка не оголошується всім публічно, або, засобів на базові потреби життя, книги, освіту, лише на рабську працю, на виснаження від життя та втрати цієї жаги. Тільки би вкоротити віки та досягти пенсійного віку, народити та вивчити дітей, не спитися, та купити хліба з молоком. Той же Боксер.
Ми не будемо всі рівні. Наша сила повинна бути спрямована на пошук знань, освіту, професію. Для того, щоб в майбутньому жити щасливе, не нещасне життя за рахунок інших підприємств, які заробляють на нас великі бабки. На дураках, які готові впахувати за всіх як коняка, за копійки, бо ну ж будуть! Не жити чужими ідеалами, не вестися на гучні гасла і медіа та від великих, впливових на простих людей шишок. Ми повинні бути пильними, уважними, дійсно прагнути якої небудь рівності у своєму соціальному колі, оточенні. Бути милосердними до своїх. Ось так якось.
