Давно нічого не писала. Дуже багато чого сталось, помінялось. Сьогодні хочу зробити короткі висновки про нову прочитану книгу “Портрет Доріана Грея” Оскара Уальда. Я не буду втомлювати вас величезною кількістю інформації ; лише чіткі висновки які були зроблені мною під час прочитання і перегляду фільму.
Книга нам хоче розповісти про людину, яка опинилася не в тому місці не з тією людиною, тобто Генрі, Гаррі, називайте як хочете. Про те, як суспільство людей, травмованих, зазнавших нещастя та невдач, які так і не змогли прожити цікаве, щасливе життя, проектують свої минулі втрачені можливості, на інших. Генрі всю книгу балакав про свої стосунки, про гріхи та нестримні потяги до стриманих стимулів, і що всім нам буде краще якби віддатися всім гріхам і спокусам, бо таке життя цікавіше та наповненіше!!! Ну то так, але ми не можемо піддаватися постійним насолодам, постійним гріхам, і жити у спокої, власному мирі з собою, в злагоді з усіма близькими та чужими. Ми стаємо спустошені, нещасні, та сповнені злоби. Так і Доріан. Він зруйнував свою душу постійними гріхами, постійною спробою прожити всі можливі людські відчуття, без покарання та відповідальності - на це спромоглася душа, яка гнила за його рожеве обличчя.
В такий спосіб як наші герої, ми стаємо сповнені ненависті, гніву на світ, який здається таким інакшим ніж ми. Тобто це Генрі, така зламана життям людина, починає вчити іншу людину, молоду, Доріана. Мені здається, що Генрі - це образ диявола в людському обрії. А Безіль, це ангел, який несе чисту правду, та намагається вберегти молодий розум хлопця. Особливо це я помітила у фільмі, коли Генрі питає у Грея чи проміняв би він усе на молодість, і той відповів - що віддав би. Бо він ще не розумів ціни та розуміння, чим є наша душа, а чим - наше тіло. Тіло невпинно щоденно старіє, душа також, і це природні процеси. Ми можемо лише зробити тіло молодшим, омолодивши душу, і таким чином стати безсмертними в очах своїх, та важливих людей перед обличчям смерті.
В кінці кінців він не зміг прожити щасливе життя. Воно було знищено його безкінечними бажаннями та жахливими вчинками, душа брала на нього весь удар від задіяного. Вона нила та страждала, в той момент, як обличчя сяяло та раділо.
Які висновки ми можемо зробити для себе?
Ми створіння які старіють. Ми не можемо чудовим чином або диявольським задумом стати молодими навічно. В наших силах це бути молодими якнайдовше фізично, зробивши відповідні дії, та душевно, психічно, виховуючи найкращі людські якості в собі як особистості. Тоді ми точно будемо молодими вічно, навіть після нашого небуття на землі. Задуматися, що наше молоде чи прожите обличчя то лише одне, а що насправді в нашій твориться душі? Яка вона? Чи справді, те що ми робили за все життя до інших, відображає наші вчинки та дії на тілі? А що, якби було інакше, як і у Доріана? Ми всі мали б свій портрет Доріана Грея… Або дзеркало душі. Прямо як екран смартфона кожного ранку перед початком дня. Якби ми жили б вічно і були молодими, чи не вчинили би ми так само якби були на місці Доріана? Які гарні люди насправді, і чи не гріховна їхня душа? Та не судити книгу по обкладинці, диявол, врешті-решт, криється в малесеньких дрібницях.
На цьому все. Всіх люблю і цілую. Читайте більше книжок і робіть те, що приносить користь та задоволення вашому життю. І у вас буде менше шансів попасти на не тих людей, які повільно, і токсично отруюють ваше повітря навколо, та усвідомлення себе як інакомислячої особистості.
