Під кінець Російсько-Української війни, за підтримки західних партнерів, Україна майже змогла витіснити сили ворога з своїх кордонів. Під натиском наших відважних воїнів російські війська почали відступати, однак, щоб зупинити просування українців керівництво держави-терориста вирішило застосувати ядерну зброю. На кордоні донецької та луганської областей окупанти здійснили бомбардування, та висунули ультиматум. Разом з своєю “силою” росіяни показали і свою слабкість. Не маючи змогу стримувати натиск та продовжувати бойові дії було укладене перемир’я. Росіяни зобов’язувались вивести всі свої війська з території України в обмін на гарантії безпеки та створення “Сірої Зони”, як вони це називали. Навколо місця ядерного бомбардування, та околицях заражених радіаційним забрудненням, утворювалась площа близько 14000 квадратних кілометрів без будь-чиїх військових та техніки. Ця зона мала лишатись “нейтральною” протягом 15 років, після чого повністю відходила під контроль України. Втомлена світова спільнота змусила Україну підписати договір, в обмін на гарантії вступу до НАТО після інтеграції “Сірої Зони”, та негайними інвестиціями в розбудову української економіки та оборонної галузі.
Нова Холодна війна
Протягом десяти років після підписання мирного договору українська розвідка фіксувала дивні переміщення в “Нейтральній Зоні”. Було вирішено відправити групу розвідки, для уточнення ситуації. Через півроку після початку розвідувальних робіт світ приголомшив ще один вибух в місці попереднього бомбардування. Потужний викид енергії вимкнув всі електроприлади, але не лишив значних руйнувань. Україна почала звинувачувати росіян в порушені договору, а росіяни звинувачували Україну в таємній розробці та випробуванні нової зброї. На сторону України стали європейські країни та США, на противагу цьому Росія згуртувала “Антизахідну коаліцію”, до якої приєднався Китай, та ще низка ненависників демократії. Світ почав пірнати в нову холодну війну А тим часом в “Сірій Зоні” почались незвідані трансформації…
Насіння, що росте
Колишні паркани з колючого дроту та пости ЗСУ почали замінюватись на велетенські дерева. Вони проростали щільно, та досягали розмірів десятиповерхового будинку. Поміж кронами могутніх дерев переплітались лози, вони були всіяні шипами, та утворювали непрохідний живопліт. В цей небачений світ було лиш декілька входів, через які сочились мутанти, та проростали невідомі види рослин. Військова техніка не могла проїхати вглиб “Сірої Зони” діла ніж 5 метрів, вона зупинялась, та відмовлялась просуватись далі. Великі групи збройних сил отримували неймовірний опір з сторони місцевої флори та фауни. Лиш небагатьом малочисельним групам вдалось просуватись, однак їх відкриття лишали лиш більше питань. Ті, яким пощастило вижити описували це місце немов “Квітучий аномальний сад”. Численні орди мутантів, незвідані види рослин та аномальні викривлення простору. Світ був шокований даними відкриттями, однак… незвідана небезпека поступалась всім відомій. Подальші проєкти з дослідження “Аномального саду” були скасовані, Україна та Росія сфокусувались на загрозі, яку бачили одне в одному. Підозрілим чином згадки про сіру зону почали зникати, а будь-яка інформація у відкритому доступі безжально блокуватись. Всередині цього радіоактивного утворення щось було. Щось дуже важливе, про що обидві сторони знали, або принаймні здогадувались…
