насправді, було б прикольно зробити це десь наприкінці року, зібрати всі книжки, які я мацала саме на чергуваннях, але до кінця року я б вже всьо забула, тому їх буде дві. і фото третьої.
окей, це в мене має підзаголовок “мамина квіточька шукає лєйкємічьку”, бо ну шо поробиш, коли воно да.
взагалі, місцями я сміялась як скотина — чого варті діалоги з мертвою матір'ю і різними жіночками, бо вони навколо нього вмирають досить бадьоро. і історія, яку я назвала “ну ой”, теж досить весела.
якщо збирати якісь загальні враження, то це досить прикольна штука на погигикати, за умови що у вас вийде випустити окремі деталі. бо головний герой — а ще мамина квіточька, і перебування у нього в голові не те шоб надихає бути тією самою лєйкємічькою. хоча періодичне “кіця, попустися, ти не настіки класний” місцями дуже додає до скотинячого гигикання.
щира рекомендація: погортати ознайомчі фрагменти і орієнтуватись на почуття гумору, в мене воно прибацане.
оцінка: маленький Голді в акваріумі з 10.
тут все дуже інтересно, бо якщо попередня книжка і була задумана для того, шоб над нею гигикали (чи з нею), то в цьому випадку я підозрюю, шо якби ну нє. з певних причин, які вкладаються в формулювання “наявність шок-кантєнту”, хоча він насправді не те шоб аж шокуючий. скоріше абсурдний.
бо найбільш мерзенною для мене особисто стала згадка пупкового пуху та піднігтьового сиру — вони дуже потрібні для ритуалів фабрики, так. і згадуються вони як щось незначне та в цілому не те шоб важливе (дійсно неважливе, просто доповнюють картину), але я в моменті просто була “я ригаю”.
і сцена блювання на заправці теж — настільки гидотна і банальна, шо це вже шматок мистецтва. вона ідеально підійде для листівок, ну серйозно.
а ось більша частина умовно жорстоких сцен викликали радше “інтересно” або “навіть так?”, ну і “шо ще розкажеш?”, бо головний герой так впевнено шось навалює, як він малолітнім вбивав своїх малолітніх родичів. ніби хизується, шо ось він такий — кіця класний, кіця татова радість, справжній чулувік. ну ви шо, як можна такому не повірити.
найбільша потвора там, звісно, старший брат Ерік, але всі красіві, всі хворі, просто по-різному. і кожному хочеться видати направлення на полікуйся.
але було весело.
оцінка: металева пластина з 10.
ну і бонусом — третя книжка. здавалося б, шо і назва така ні про шо, і анотація якась, про розумну корову, але вона варта того, шоб дати їй шанс.
в мене не буде нормального відгуку, бо найкращий відгук я вже бачила, і він був про те, шо людина після прочитання захотіла більше дізнатись про громадянську війну в Іспанії.
ну і так, з трьох головних героїв чергувальних книжок — розумна корова Мо була найприємнішою, вона майже не строїла з себе мамину квіточку, татову гордість.
оцінка: дівчинка, що мала вигляд чудової жниці з 10.
на цьому в мене поки що все, дякую за увагу.
