Я відчуваю загнаний погляд на спині

Я відчуваю загнаний погляд на спині,

Бо істина народжується там, де спалахне спокута

Мої мости втомились так,

Що не пройти ними, ні перейти

Ти подивись,

Вони ковтають воду у такій жазі

Неначе в ній є отрута

Уздовж твоїх доріг й надалі має зріти глина

В ній тонуть всі загублені месії

Уздовж моїх зап'ясть сочитиметься білий туман

Й густий, мов з вени,

Металевий сплав

Я уявлю,

Що вибираю лежати у неприродній деформації

Що вибереш ти

Якщо жоден до тебе ще

Не вибирав?

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Руслана Астахова
Руслана Астахова@Notyourslana

62Прочитань
2Автори
1Читачі
На Друкарні з 27 липня

Більше від автора

Вам також сподобається

  • «Принц»

    Колись я хотіла любові,

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Пам'яті 24.02.22

    Це згадки того ступору. Переживання, сни. Як воно відгукується десь всередині кожен раз у похмурий день, коли я їду кудись далеко на авто.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • «Принц»

    Колись я хотіла любові,

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Пам'яті 24.02.22

    Це згадки того ступору. Переживання, сни. Як воно відгукується десь всередині кожен раз у похмурий день, коли я їду кудись далеко на авто.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші