Багато-багато років тому мені трапилися записи живих голосів Василя Симоненка і Василя Стуса, а потім — ще й Грицька Чубая. А оскільки я тоді ще не прийшов до музики, то просто слухав ці голос, в слухався в поезію улюблених поетів і думав про те, яке це диво, що ті голоси взагалі збереглися. А коли врешті почав створювати якісь мелодійки, то зрозумів, що деякі із них можуть пасувати до творчости улюблених митців.
Основним завданням ставив для себе те, аби не споганити первісний твір і не перекричати його своєю музикою. Вона має бути лиш тлом. Сподіваюся, що в мене це вийшло.
Першою спробою було вшанування мого улюбленого поета Грицька Чубая. На жаль, здається існує лише цих два уривки, де він начитує власні вірші. Якщо раптом вам траплялися ще, то поділіться зі мною — буду страшенно вдячним.
Отож до 67-ої річниці із дня народження Грицька Чубая я створив дві аудіопоезії з його живим голосом. Вони звучать трохи наївно місцями, особливо та, де є фортеп’яно, але ніжно люблю їх обидві.
Наступною була аудіопоезія на вірш Василя Стуса “За роком рік росте твоя тюрма…” Дуже люблю і сю поезію, і ту свою мелодію, котра ідеяльно вписалася, як на мене в начитку пана Василя.
Далі протягом кількох років старався створювати нові треки із живими голосами Василя Стуса та Василя Симоненка, переважно якраз в дні їхніх народжень. Так вийшло ще 3 аудіопоезії, котрі гарно розійшлися просторами нету.
Іще дві аудіопоезії зробив цьогоріч, знову якраз 6-го та 8-го січня, коли Стус та Симоненко відповідно народилися.
Свого часу ще чекає аудіопоезія із живим голосом не менш прекрасного, але, на жаль, куди менш відомого письменника Олега Лишега. Хочеться колись зробити цілу серію, бо записи його голосу збереглися, проте треба спершу розібратися із правами на них.
Дякую, що читаєте та запрошую вас до прослуховування та коментарів до почутого.
