Зрада

Саме в цю ніч зацвітає в дворі абрикос.

Він відвертається - цвіт не бавить очей.

Гніт тисне тім'я, не скоро спаде з плечей.

А на розп'ятті дрімає байдужий Христос.

/

Саме в цю мить у дверях повертається ключ.

Запах парфюму, волосся, очей бурштин.

Погляд швидкий на рядок на стіні світлин.

Не роззувається. Плащ. [говори, не муч]

/

Знаєш я дуже вдячна що ти такий...

в тому що сталось немає твоєї вини...

ну не мовчи... ну ударь!...чи хоча б вдихни...

він був яскравий палкий і такий п'янкий...

/

ні не померла до тебе моя любов...

просто ти знаєш живем ми один лиш раз...

час відлітає а серцю не даш наказ...

може мою провину відмиє кров...

/

та не пове́рнеш коли дотлівають мости...

бачиш на пальці моєму новеньке кільце...

боже дай сил дивитись в твоє лице...

ну ж бо скажи щось ну вибач пробач прости!

/

Плаче. Здіймає руки. Скидає плащ.

Тихо підходить побитим, скуленим псом.

Дотик до скроні. Рве на вікні засов.

Тягне обручку. Змах. Істеричний плач.

/

Тихо підходить: Ну, тихше, забудь, нехай...

Дихає запахом милих жіночих кос...

Саме в цю мить роздивляється абрикос.

Очі милує розкішний весняний розмай.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Максим Сальва
Максим Сальва@maxsalva

1.2KПрочитань
4Автори
21Читачі
Підтримати
На Друкарні з 16 квітня

Більше від автора

  • Дім

    У жовтневому саду, в сутінках бузкових,

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Лицар

    Кажуть, він не закладав храмів,

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Сумнів

    коли не легко,

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається