коли не легко,
коли самотньо,
писав на стінах
печер холодних
безвісний предок,
і знав напевне,
що непотрібні
старання ревні.
та час спливає,
віки проходять,
і із тремтінням
в пітьму заходить,
ліхтар вмикає
нащадок дальній.
і завмирає.
і шок сакральний...
Конверт підписаний від руки, Був залишений під дверима, В листі він виклав свої думки, Електронні не мають такої сили…
"Я митець! Я артист! Я поет!А не в вбивця!Не садист, не катюга, не зрадник, не кровопиця.Я митець! Я письменник! Я людина культури!В моєму серці живе саме рима, а не тортури! В моїх руках має бути не багнет, а перо!В моїх думках має бути не пекло, а Слово!
Конверт підписаний від руки, Був залишений під дверима, В листі він виклав свої думки, Електронні не мають такої сили…
"Я митець! Я артист! Я поет!А не в вбивця!Не садист, не катюга, не зрадник, не кровопиця.Я митець! Я письменник! Я людина культури!В моєму серці живе саме рима, а не тортури! В моїх руках має бути не багнет, а перо!В моїх думках має бути не пекло, а Слово!
