коли не легко,
коли самотньо,
писав на стінах
печер холодних
безвісний предок,
і знав напевне,
що непотрібні
старання ревні.
та час спливає,
віки проходять,
і із тремтінням
в пітьму заходить,
ліхтар вмикає
нащадок дальній.
і завмирає.
і шок сакральний...
Мить - доля секунди, яка не відіграє важливої гри. Поглянувши на неї, відчуємо зневажливий розпач, маленьке як сонце, але добре ховає щось, за собою. Таємницю, терапію, дію. Що потребує розповіді, про край теплоти, в який приходять неминучі дощі.
Мить - доля секунди, яка не відіграє важливої гри. Поглянувши на неї, відчуємо зневажливий розпач, маленьке як сонце, але добре ховає щось, за собою. Таємницю, терапію, дію. Що потребує розповіді, про край теплоти, в який приходять неминучі дощі.
