Кажуть, він не закладав храмів,
Не залишив по собі віршів,
Просто жив і не ламав драми.
Зрідка очі піднімав вище,
Та здебільшого - орав ниву,
Як сумирний кінь тримав рівно,
І в суботу випивав пива,
І ніколи не кричав в гніві.
Добре вивчив, що таке - треба,
Знав чудово хто й на що здатний.
Забагато, може, брав на себе,
Ніби лицар у важких латах.
Ні, не мав він видатних статків,
І талантів теж не мав ніби.
Був звичайний він платник податків,
Заробляв собі на шмат хліба.
Він ніколи не гнівив Бога
Наріканнями на долю, тощо.
Знав - у кожного своя дорога,
І паломництво своє й проща.
Обирає кожен - як жити,
І одним - давай життя-спалах!
Ну, а він хотів аби - діти.
А собі завжди хотів мало...
Ну і звісно, він пішов першим,
І копав окоп зпвжди рівно.
І в дешевеньких своїх берцях
Ліз спокійно він на штурм ліній.
І завжди він прокидався рано,
І голився кожен день чисто...
Покладіть на ліве око Сонце.
Покладіть на праве око Місяць.
