ТВ: згадка про смерть
До неба (30 грудня 2022 року)
Гул лунає навіть у воді,
у небі всьому її.
Я біжу до неї з букетом,
могильний букет, як завжди.
Я кричу до неї у небо,
"ти залиш хоч когось у мені,
я наче ти, я хочу померти наче ти".
Я молюся до бога, щоб побачити її вусти.
Сама навічно (8 грудня 2022 року)
Злива лилася, а вона мовчала,
самотність завжди поряд з нею кричала.
Людей наче вдосталь але говорити не можу,
вони завжди йдуть коли покажуся.
Россіються мрії і мене не стане,
лиш тіло залишиться наче все тепле,
але я вже знаю, я давно мертва.
Бути вільним (5 квітня 2023 року)
Смерть чекає за воротами
я наче з вами, молюся тихо з вами.
Кажуть - я маю пізнати як це болюче,
як це рахувати кожний видих,
як це не відчувати кінцівок.
Пробачте, милі, але це чарівно,
я наче попала у ніжний вирій,
себто все тіло нарешти було вільне.
Напевно тільки без себе я буду щаслива.
Пам’ятай про мене (12 квітня 2023 року)
І я повторюю - я хочу бути з тобою,
я не боюся крові,
я віддам усю, тільки живи,
живи десь там, де є море.
Читай все те, що я писала до тебе,
там справді дуже багато моєї любові.
Зараз я з тобою, до свого кінця буду з тобою.
Любов (16 квітня 2023 року)
Ти ж знаешь, кохати завжди болюче,
вдихати повітря, живучи тільки для нього.
Ти ж знаешь, як це лежати поміж травою,
кажучи - мені всеодно, я ні на що не проміняю мову його любові.
Це як уві сні, коли я купаю його стомленного,
себто мої почуття справді невиліковні.
Люба квітко (18 квітня 2023 року)
Вони не зрозуміють поки ти не помреш,
не намагайся показати їм як ти живеш.
Ти кричиш, але вони чують лиш те, що хочуть,
вони почують коли ти спалиш себе на главній площі.
Тож терпи, квітко, витирай сльози перед сліпими,
вони не знають меж, можливо просто не хочуть
тож помри, квітко, вони не вилікують тебе.