Це відчувається як довга зрада,
люди люблять вірити у те, чого насправді не має,
напевно я теж віруюча, живу у ілюзіях,
бачу лише твої щирі очі, чую лише твій голос,
і тоді здається я би підкорилась не перепитуючи зовсім нічого.
Часи змінюються, в цей раз до регресу,
скажи, ти справді не розумів мене коли говорила про поранене серце?
Я не просила тоді тебе переставати, чому ти сам зробив це зі мною?
Ти розбив мою віру, розбив мене на шматочки.
Підкажи мені, в яких саме словах мені сумніватись?
Я вже не можу бачити це у всьому,
не можу далі існувати без віри.
А ти певно сильно віриш у спасіння,
спасіння, що коїть брехня та твій погляд.
Прошу, не роби на цей раз цього зі мною.
