Човен здіймався на хвилі,
Коли прийшла та звістка,
Весло опустилося,
Люди в морі тонули,
Коли падав титан.
Я не витягну всіх,
Мені не по силах,
Ніч шепоче про кінець,
Ніс під водою,
Шукаю золото в пітьмі.
Тримайтеся, діти,
Поле тече,
Невже місяць не буде
Чекати нас тут?
Коли спущу я пальці
На мертвій воді.
Моментами все добре, але дещо не так. Гадати, що тобі не довподоби, починаєш шукати в собі. Розібрати те, скласти те, але картина неповна. Ці рядки про це: пошук, розуміння, прийняття чогось, що може не сподобатися, але буде вірним у душі.
Інколи так буває, що навіть рідні люди повинні кудись піти. Це може бути другий план, а може й остаточний відхід. Так, бувають спроби повернути все назад у наш маленький куточок, але не виходить. Що тоді? Ці рядки про це: які труднощі, випробування треба пройти до єднання.
У вірші йдеться про глибокі почуття та спогади, які викликають листи з чужими звістками. Головний герой відчуває ностальгію за рідним містом, яке є для нього особливим і неземним.
