Човен здіймався на хвилі,
Коли прийшла та звістка,
Весло опустилося,
Люди в морі тонули,
Коли падав титан.
Я не витягну всіх,
Мені не по силах,
Ніч шепоче про кінець,
Ніс під водою,
Шукаю золото в пітьмі.
Тримайтеся, діти,
Поле тече,
Невже місяць не буде
Чекати нас тут?
Коли спущу я пальці
На мертвій воді.
Сповідь солдата, яка перетинає різні часи, включаючи звуки з недалекої католицької церкви, дітей, вибухи — це лякає когось, але кому, як не йому, це бачити і відчувати? Недовго залишилося, скоро кінець, щось зробив — щось ні. Як би Бог був, чому він мені це дозволив? Де ваш мир?
У вірші йдеться про надію та відновлення. Вітри символізують зміни, а лелеки — тепло і підтримку. Незважаючи на втому, серце наповнене щемливими почуттями, сподіваючись на те, що світанок принесе нові можливості і не зникне в темряві.
У вірші розмірковується про життєвий шлях, згадуючи про пройдений час, любов та спогади про рідне село. Спогади про перше кохання, яке стало важливою частиною його життя, і прагне віднайти ті місця, де виростав.
