Човен здіймався на хвилі,
Коли прийшла та звістка,
Весло опустилося,
Люди в морі тонули,
Коли падав титан.
Я не витягну всіх,
Мені не по силах,
Ніч шепоче про кінець,
Ніс під водою,
Шукаю золото в пітьмі.
Тримайтеся, діти,
Поле тече,
Невже місяць не буде
Чекати нас тут?
Коли спущу я пальці
На мертвій воді.
В минулій частині "Бен і Тінь" ми знайомилися з персонажем і відкривали його світ. Ця частина — дрібний флешбек, який відкриває паралель між людиною і твариною. Сусідський хлопчина доволі схожий на нього, особливо в прагненні до чогось, що може забрати ту самоту, яка його їсть.
Вірш передає глибокі емоції і роздуми про долю, втрати та зраду. Він починається з образу тихих небес, які символізують безмірність і невідомість, що переплітається з людською долею. Серце в тиші не може зрозуміти, що відбувається, поки не відчуває болю гріха.
«Бен і Тінь» — це казка не зовсім для дітей, і не зовсім для дорослих. Це історія собаки, який мав дім, миску, ім’я — але щодня дивився за паркан і відчував, що шукає щось більше. Він не знає, чого саме — чи тепла, чи матері, чи власного запаху на вітрі.
Поетичні твори про стосунки, війну, життя. Про перекрасне і сумне.
Поетичні твори про стосунки, війну, життя. Про перекрасне і сумне.
