Човен здіймався на хвилі,
Коли прийшла та звістка,
Весло опустилося,
Люди в морі тонули,
Коли падав титан.
Я не витягну всіх,
Мені не по силах,
Ніч шепоче про кінець,
Ніс під водою,
Шукаю золото в пітьмі.
Тримайтеся, діти,
Поле тече,
Невже місяць не буде
Чекати нас тут?
Коли спущу я пальці
На мертвій воді.
У вірші передаються глибокі емоції та прагнення до любові. Ліричний герой готовий на все заради близькості з коханою, навіть якщо це означає втрату. Через образи танцю та тіні він висловлює ніжність і бажання знайти справжнє серце, уникаючи болю і зневіри.
У вірші йдеться про складні сімейні стосунки та емоції, пов’язані з життєвими змінами. Описується весняна ностальгіа і туга, коли чоловіки проводжають невістку, а діти співають, проводжаючи. Сімейний конфлікт між матір'ю та сином підкреслює напругу в родині, що губить себе саму.
Лебеді і океан символізують красу та невідомість, а спів — це вираження почуттів і надій. Тема любові та страждання присутня через образи прокляття і прийняття, що підкреслює складність людських відносин.
Немає сенсу освітлювати шлях для того, хто радше ховатиметься у пітьмі.
признання у коханні всього мого життя.
Поет стає ясновидцем завдяки тривалій, наполегливій та свідомій відмові від того, що кажуть йому органи чуття. Кожна форма любові, або страждання, або божевілля; він відшукує в собі, він випиває кожну отруту в собі і залишає тільки їхні квінтесенції. Це невимовна тортура,..
Немає сенсу освітлювати шлях для того, хто радше ховатиметься у пітьмі.
признання у коханні всього мого життя.
Поет стає ясновидцем завдяки тривалій, наполегливій та свідомій відмові від того, що кажуть йому органи чуття. Кожна форма любові, або страждання, або божевілля; він відшукує в собі, він випиває кожну отруту в собі і залишає тільки їхні квінтесенції. Це невимовна тортура,..
