Човен здіймався на хвилі,
Коли прийшла та звістка,
Весло опустилося,
Люди в морі тонули,
Коли падав титан.
Я не витягну всіх,
Мені не по силах,
Ніч шепоче про кінець,
Ніс під водою,
Шукаю золото в пітьмі.
Тримайтеся, діти,
Поле тече,
Невже місяць не буде
Чекати нас тут?
Коли спущу я пальці
На мертвій воді.
Вірш сповнений емоціями, притаманними подіями, що цільно закріплені за якимось місцем. Тим місцем, з яким ми асоціюємо подію, чи то зірки, чи сповнена любові, людина.
Вірш написаний у стилі ліричної поезії з елементами романтичного символізму. Є відчуття щирої емоції, яка робить текст близьким та чуттєвим. Рядки мають плавний, навіть трохи туманний настрій, що підсилюється метафорами на кшталт "обійми зорі".
Історія розповідає про невияснену трагедію дітей, які залишилися незрозумілими. Детектив Коваль, та психолог М. Дмитоів, спробують вияснити що до цього призвело, які травми та непорозуміння, та спробувати на смак печаль.
