Фасади ховають від ока такі таємниці,
що навіть сліпий би побачив, що люди ниці,
якби стіни рухнули долі, як в тому кіні.
Попадали б разом із ними красиві маски,
бо грати цей театр людині вже буде нема з ким,
замислишся тільки, залишити одяг чи ні.
Людині і хліба не тре' — дай піти за рамки,
допоки не зайде розмова про їх фіранки,
тоді вже потрібен, пардон, персональний простір.
Кохати — то так, аби вмерти від тріску серця.
Не вмреш. І кохання минає, хоч плач, хоч сердься.
Кохану людину пост-фактум не кличуть в гості.
Є час, що завжди залишає тебе позаду,
і жах на лиці, як збагнеш, що кохав фасади.
вересень 2023