Північне море

Сонце сьогодні сіло в Північне море

десь вдалині від ударів металу об ґрунт,

хвилі здіймаються всюди — не те що бунт,

навіть якщо суспільство смертельно хворе.

Сонце сьогодні сіло в Північне море,

хтось залишає цей світ, поки я пишу,

смерть — це спочатку страх і жахливий шум,

потім — блаженна тиша — відсутність мови.

Сонце сьогодні сіло. Сьогодні сіло.

В сонця немає сьогодні — воно завжди.

Ми за життям біжимó і кричим "зажди!",

сонце іде по колу, і в цьому — сила.

Сонце не зійде з курсу, а що людина?

Скільки б вона не мала — завжди не те,

все на своєму шляху до мети змете.

Все. Особливо те, що колись любила.

Сонце сьогодні сіло в Північне море.

Ні, я не бачив сам, але вірю в це

більш ніж у те, що колись на моє лице

промінь його знов впаде і тугу поборе.

Сонце і завтра сяде в Північне море,

десь буде смерть та біль, десь — життя і сміх.

Десь вдалині хтось напише великі твори,

де буде все, чого я написати не зміг.

9 вересня 2023

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Bakhtiiar Yelchuiev
Bakhtiiar Yelchuiev@yelchuievpoetry

Музикант, поет і т.п.

24Прочитань
0Автори
1Читачі
На Друкарні з 18 вересня

Більше від автора

  • Фіранки

    Фасади ховають від ока такі таємниці

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Подорож

    Хоч годинник розбий, час мина і мина

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

  • Де ти?

    Я торкаюсь душі твоєї струн Пальцями віршів римованих. Ти шукаєш мене серед рун, Читаючи ворожіння приховані. Я сховалася серед вільних дум. Знайди одну серед сполоханих. @irina_virna

    Теми цього довгочиту:

    Віршотерапія
  • v.b | На тій стороні | цикл “абразія“

    Останній голос, що не лякає — а благає. Його не почули, бо правда звучить тихо. Він не ламає — він відкриває двері, за якими — троянда, тиша й труна. Не міф, не мара. А той, хто ще досі поруч.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • Де ти?

    Я торкаюсь душі твоєї струн Пальцями віршів римованих. Ти шукаєш мене серед рун, Читаючи ворожіння приховані. Я сховалася серед вільних дум. Знайди одну серед сполоханих. @irina_virna

    Теми цього довгочиту:

    Віршотерапія
  • v.b | На тій стороні | цикл “абразія“

    Останній голос, що не лякає — а благає. Його не почули, бо правда звучить тихо. Він не ламає — він відкриває двері, за якими — троянда, тиша й труна. Не міф, не мара. А той, хто ще досі поруч.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія