Мабуть, це про тебе тріскотіли торговки на базарі обурено:
«Вирядилася як блядь, намазалася як індіанець на Паску».
Мабуть, через тебе посміхався беззубо бомж біля церкви,
Ховаючи двісті гривень і дякуючи щиро за ласку.
Мабуть, це через тебе біля гастроному спалахують бійки,
І чоловіки у сльозах і відчаї сходяться в останньому герці.
Мабуть, це через тебе не знають спокою наряди й дільничні,
Мабуть, це ти на допитах залишила тавро на кожному їхньому серці.
Мабуть, це про тебе верескливо згадують хлопчики прищаві,
«Жопа» - говорять вони. «Цицьки» - сміються, й говорять – «походка»…
Мабуть, через тебе на районі щодня росте наркотрафік,
А в алкомаркетах краще розходяться портвейн і водка.
Мабуть, через тебе полюбив свою роботу трамвайний кондуктор,
Бо кожного ранку ти їдеш від мене в його вагоні.
Мабуть, через тебе сходить щоранку Сонце, аби побачити,
І вітер віє, аби торкнутись пасма на твоїй скроні.
І я згадав, як колись архангел Михайло мене побачив,
Завмер на мить, блиснув очима, подививсь спантеличено.
У заздрощах витягнув обличчя і збрехав: «Не заздрю»…
Сплюнув нервово й кинув недопалок, в пальцях скалічений.
