! ЯКЩО ВИ НЕБАЙДУЖІ ДО ТЕМИ СЕЛФХАРМУ/СУЇЦИДУ — НЕ ЧИТАЙТЕ !
Маленька, майже як комора середньостатистичної квартири, ванна окутана парою. Спітнілі стіни гулко відбивають ехо краплин води, що ліниво капають з недостатньо закрученого крана, поки ти сидиш в обіймах теплої безбарвної рідини, тримаючи в руках бокал з вином ціною, як цілий статок.
Коли останні дурманливі краплі торкнулись губ, посудина з ледь чутним цоканням встала на деревʼяний винний столик біля запашного букета, після чого тендітні пальці навпомацки взялись за щось холодне та гостре. Лише мить, і перша багряна, як те саме «Romanee-Conti», краплина впала, залишаючись на воді легким шлейфом.
Скільки разів ти клялась цього не робити? Батькам. Друзям. Самій собі. Але, як завжди, ти не тримаєш свого слова. Ти тут жертва, тому наносиш собі нові «мітки», побачивши які, хтось скривиться, покрутивши пальцем біля скроні, а хтось обдарує співчуваючим поглядом, після чого відправившись розповсюджувати новий «слушок»…
Один нервовий рух і… Хах! Та ти перестаралась! Сухожилля та кістка соромʼязливо виглядають на тебе, а поодинокі краплі зібрались в один великий струмок, що пофарбував воду у блідо-рожевий колір. Відчай відтіснив апатію. Твій пес, відчувши неладне, вже підбіг до ванни й нервово шкрябає намертво зачинені двері, з острахом скулячи, а ти, у стані афекту, починаєш лізти до шухляд у пошуках порятунку, ігноруючи біль і підступну нудоту, яка підбирається прямісінько до гланд. Червона підлога. Стіни. Твої руки — від самісіньких кінчиків пальців до передпліччя. Червона пелена перед очима. Перекис, йод, бинти — у хід йде все. Невже у тобі прокинулась жага до життя? Що ж, вже пізно. Холодна плиткова підлога зустрічає тебе тупим ударом об твою голову…
Дякувати твоєму песику, нікому непотрібною ти пролежала недовго. Занепокоєні майже неприпинним собачим гавкотом та скулежем сусіди, так і не додзвонившись до тебе, викликали поліцію.
Мертву тишу, яку зрідка порушувало собаче скиглення, твоєї невеликою квартири доповнив гучним акордом хрускіт вхідних дверей, які почали виламувати, аби дістатись до твого нікчемного тіла, про яке ще навіть не здогадуються. Першу перешкоду подолано. Квартирою проноситься тупіт тяжких берців, згодом зупинившись прямісінько перед дверима до твоєї останньої кімнати. Спокійні голоси запитують, чи є хтось тут. У відповідь лише тиша.
Декілька секунд, і деблоковані двері відкривають їм вид на потворну картину, а аромат стоїть такий, як у хвалених парфумів «Ganymede» — тут тобі і йод з бинтами, і кров з фіалками! Записки не знайдено. Певно, ти не думала, що все закінчиться ось так, правда?
А от і приспіла бригада швидкої, яку викликали заздалегідь. Констатація смерті, заповнення нудних медичних паперів, чоловʼяга прокуреним голосом повідомляє про тіло моргу. Ти назавжди покинула свою квартиру, а собаку забрали до себе небайдужі сусіди… Все ж таки з ними їй буде краще.
