Ти неймовірна, як літні вечори.
Твої очі чарівні, як заходи сонця.
Твої ніжні руки не хочеться
відпускати…
Хочу завжди зігрівати твою тендітну душу
В зимові холодні вечорі.
Коли засинаю завжди думаю про тебе.
Лише з тобою моя черства душа стає мʼякішою…
Лише тільки тобі знайшлося місце
В серці палкому моєму…❤️🫶🏻
Пригортаючи до себе,
чому ми так різко перестали розмовляти?
Яка у тебе мрія?
Колись, у давні часи, коли світ ще не був поділений між добром і злом, жила собі стара жінка, яку люди називали Бабою Громівницею. Вона мешкала на краю села, у хатині, що світилася дивним теплим світлом навіть у найтемнішу ніч.
Колись, у давні часи, коли світ ще не був поділений між добром і злом, жила собі стара жінка, яку люди називали Бабою Громівницею. Вона мешкала на краю села, у хатині, що світилася дивним теплим світлом навіть у найтемнішу ніч.
