Вона дарувала йому ключі, Від щастя, голови і від будинку, Від недр своєї душі… Або лише їх половинку… Дарувала пафосні золоті,Дивні, різблені сріблясті,Вони сміялись від душі…Він називав її «Двері до щастя».

Вона залишила по собі спогад, Маленьку валізу нових думок, Чому так важливо впізнати дотик, Серед інших речей…інших жінок…

Щоденник вражень