На закинутих проявах часу
Побудую я свій монастир.
Буде він не перлиною краю,
А забутим тим словом сумним.
Я збудую смарагдові схили,
Заберу цвітотрав навесні.
Слово ясне здарую я лелі
Я той дім збережу від сумлінь.
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 5 жовтня
Більше від автора
О друже вірний
Звернення ліричного героя до друга
Теми цього довгочиту:
ДружбаТвої обійми
Твої обійми-подих ночі.
Теми цього довгочиту:
ЛюбовЯ буду вічно жити
Вірш написаний після похорону давнього знайомого, якому було лише 17
Теми цього довгочиту:
Смерть
Вам також сподобається
Теми цього довгочиту:
Віршіv.b | Безіменний №35 | цикл “нульовий”
Справжня війна починається не тоді, коли дзвонить шабля, а коли стихає все довкола — і залишає тебе наодинці з вибором: впасти чи йти. Бо очі, що вже нічого не значать, усе ще бачать. І питають: заради чого ти живеш?
Теми цього довгочиту:
ПоезіяТеми цього довгочиту:
Вірші
