На закинутих проявах часу
Побудую я свій монастир.
Буде він не перлиною краю,
А забутим тим словом сумним.
Я збудую смарагдові схили,
Заберу цвітотрав навесні.
Слово ясне здарую я лелі
Я той дім збережу від сумлінь.
На закинутих проявах часу
Побудую я свій монастир.
Буде він не перлиною краю,
А забутим тим словом сумним.
Я збудую смарагдові схили,
Заберу цвітотрав навесні.
Слово ясне здарую я лелі
Я той дім збережу від сумлінь.
Звернення ліричного героя до друга
Твої обійми-подих ночі.
Вірш написаний після похорону давнього знайомого, якому було лише 17
Портретний нарис. Я намагався розказати те, що сам знав, і що мені розказував Далі. Хотів розказати те, про що ще не було так багато написано у сухих журналістських статтях.
Розірвані папери, забруднені засохлою фарбою, розкидані усією кімнатою, а старезний комод укрив під собою втомлені пензлі. Сухий солодкуватий аромат заполонив кімнату, як і пилюка, що обійняла кожну щілину.
Тріском льодів розірве тишу крижаного поля
Портретний нарис. Я намагався розказати те, що сам знав, і що мені розказував Далі. Хотів розказати те, про що ще не було так багато написано у сухих журналістських статтях.
Розірвані папери, забруднені засохлою фарбою, розкидані усією кімнатою, а старезний комод укрив під собою втомлені пензлі. Сухий солодкуватий аромат заполонив кімнату, як і пилюка, що обійняла кожну щілину.
Тріском льодів розірве тишу крижаного поля