На закинутих проявах часу
Побудую я свій монастир.
Буде він не перлиною краю,
А забутим тим словом сумним.
Я збудую смарагдові схили,
Заберу цвітотрав навесні.
Слово ясне здарую я лелі
Я той дім збережу від сумлінь.
На закинутих проявах часу
Побудую я свій монастир.
Буде він не перлиною краю,
А забутим тим словом сумним.
Я збудую смарагдові схили,
Заберу цвітотрав навесні.
Слово ясне здарую я лелі
Я той дім збережу від сумлінь.
Звернення ліричного героя до друга
Твої обійми-подих ночі.
Вірш написаний після похорону давнього знайомого, якому було лише 17
Вірш із місця, де ніч не змінюється на ранок, а світ більше не чекає. Про втому, тишу і питання, яке залишаєш собі, коли ніхто не відповість.
Вірш із місця, де ніч не змінюється на ранок, а світ більше не чекає. Про втому, тишу і питання, яке залишаєш собі, коли ніхто не відповість.