Твої обійми-подих ночі.
Твої вуста-солодші сих,
Отих гірких поривань моїх,
Отих складних моїх куплетів,
Що складені в душі на дні…
Що так лежать, не знаючи,
Де дітись.
Не знаючи, куди полинуть,
Куди кришталь смарагдовий подіть.
Куди кришталь, що
Сподівання, думи і пісні-
Все зберіга на дні душі.
Моєї зламаної, кривавої душі…
Душа ота-мов подих дня:
Серпнева, сонячна, нова…
Була…Та через подих злого сну
Вона червона стала враз.
Ота душа, що наливалась сміхом
Малих дітей, що бавились із нею…
Тепер є грішна, розбита…
Але не зламана.
Отой кришталь, що смарагдами повитий-
То моя кров…
Кипляча і туга…
Що стала проливатись кожен раз,
Як згадую про тебе.
Як згадую про погляд твій глибокий,
Про допомогу, зраду і прощання,
Про біль, про подих вільної душі твоєї..
Що взагалі забула про мою…
20.12.2023
