Я буду вічно жити


Вони сказали, що я уже не тут:

Давно покинула цей світ.

Та це не так, я ще жива,

Я буду вічно жити.

І думать стали, що забула,

Як дихать, спать і міркувать.

Та це не так, я досі чую

Їх. Моїх коханих рідних.

Я досі маю страх, любов та відчай.

Я не забула, як кохать.

Я більш не встану, звісно,

Проте повстане та моя душа.

Я більш не закричу, я сил не маю.

Захочу встать-не встану.

Та ти, мій друже, таки борись

За правду, славу і свободу.

Вони сказали, що я уже не тут,

Не з ними. То є правда.

Давно покинула цей світ

Стара історія моя ота.

Та ти ще є. Ти ще живий.

Ти бачиш світ, вдихає дим,

Запалюєш вогонь ти боротьби

Проти запеклого антагоніста.

Живіть, любіть, ще поки є людина.

Допоки серце бʼється- все пройде.

Та не забудьте правду за плечима

Поразок, боротьби та перемог.

17.05.2024

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Анастасія Мельничук
Анастасія Мельничук@meelny_a

poetry в серці

2Прочитань
0Автори
0Читачі
На Друкарні з 5 жовтня

Більше від автора

  • О друже вірний

    Звернення ліричного героя до друга

    Теми цього довгочиту:

    Дружба
  • Твої обійми

    Твої обійми-подих ночі.

    Теми цього довгочиту:

    Любов
  • Монастир

    Вірш про власну цінність навіть тоді, коли зовсім не віриш в себе.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається