Він і в Африці диктатор —
Хоч у джунглях, хоч в снігах.
Все будує свій фарватер
На чужих німих кістках.
Змінить чоботи на сандалі,
Скине теплий свій кожух,
Та в очах — застиглі далі
І порожній, злий відлух.
Він малює на пісочку
Межівласних параной,
Тримає світ на ланцюжочку,
В своїх думках — святий герой.
Золотить палаци й ґрати,
Де панує пил і тлін,
Бо головне — наказувати,
Щоб всі схилились до колін.
Та сонце смажить без розбору —
І лавр, і терни, і граніт.
Диктатор тягнеться угору,
Але завжди летить у низ, в зеніт.
Бо хоч міняй ландшафт і дати,
І колір прапорів на склі —
Тирану важко усвідомляти:
Він просто гість на цій землі.
