Спокуси розійдуться,
В похмурих променях,
Затишшя звучить,
В спогадах, в снах.
У світах наших, де
Радість з болем йде,
Забути б все, та знову
В полоні серце б'є.
Сонцестояння близько,
Яке я почав,
Пройдисвіт минає,
А ми в снах не здамо.
Під серенад прощання
Лунає гучний спів,
Таємниці ховає
Очерет — мрій живих.
Кайданів тяжких не зняти,
Але серце палає,
В серпневий день згадаю,
Як любов нас не зраджає.
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Описується мрійлива подорож у далекі гори за океан, де панує атмосфера свободи і єдності. Вогнище символізує тепло і затишок, а танець без слів відображає глибокі емоції та зв'язок між людьми. Головним є те, що для щастя потрібна лише людина з музикою в душі
У вірші йдеться про трансформацію почуттів, де герої відмовляються від страждань і обирають любов і тепло. Проте, незважаючи на це, вони відчувають, що темрява все ж наближається, і їхній шлях веде до невідомості.
