Друг, якого ви обидва знаєте, зазвичай є одним із найкраще пов’язаних людей
Спільний друг майже завжди виявляється «зіркою» мережі

Спільний друг майже завжди виявляється «зіркою» мережі

Я відчуваю її на шкірі, під скронями, на слизовій носа: брехня, брехня, брехня. Подивіться лишень, як забігали йому очі, мов двійко розтривожених тарганів. Він знає, про що я питаю. - Май хоч трошки гідності і скажи мені правду: що ти тоді зробив Олі?
Чому дорослим треба так усе ускладнювати? Чому бабуся сварилася, коли я обміняла свого "Робінзона Крузо" на плакат з Покемонами? Чому не можна було помити Марині ноги, замість виганяти її з килимів?
Я балансую десь посередині між “одноразовими” книжками для відпочинку і потужною класикою не-для-слабкодухих. Мені не хочеться ані ковтати тексти залпом, ані розжовувати на мікроелементи. Я хочу просто прочитати — і отримати задоволення.
Мій телефон булькнув о першій ночі і я невідомо чому підскочила мов ошпарена. Написав Міланин чоловік. Руки у мене затрусилися: напевно щось негаразд. Може, треба везти дитину до лікарні, а у них же немає машини. Ну бо з якої іншої причини сусід би писав до мене посеред ночі?

П’яте грудня. Шаховий турнір у Львівській школі № 9. Наш добрий тренер і вчитель праці — Любомир Євгенович — уважно стежить за грою збірної гімназії. На перерві до мене та ще одного гравця підходить молода жінка — мама Меланії Волошинської, учасниці команди.
Є дружби, які не починаються гучно. Вони починаються дивно: з того, що дві юні дівчини просто якось опинились поруч - після вступного іспиту у коледж. Випадкова розмова, яка затягнулася у прогулянку. Літо і все ще в них попереду.

Коли онлайн-спілкування триває роками без жодного реального контакту, воно стає психологічно схожим на петлю

У дорозі завжди трапляється щось непередбачуване. Чотири історії про попутників із поїздів — і одна про коня в аеропорту Барселони, який на мить змусив забути навіть знайомі дороги.

Розбір - "Щира дружба vs. Маніпуляція". Три блоки: відчуття в процесі, поведінка людини, наслідки.

Я пам'ятаю дуже багато з мирних часів пов'язаного з тими хлопцями.
Дружба починає згасати там, де з’являються очікування. Ми робимо для когось щось добре - і, самі того не помічаючи, чекаємо: подяки, жесту у відповідь, дзвінка, уваги. А потім приходить розчарування.

Я бачила, що його стримувала, як бар’єр від саморуйнування. І це не про контроль, це вплив на рівні внутрішнього компаса, який тимчасово давала.

Вірш, що вклав у себе довгу історію дорослішання, саморозуміння та інтимні моменти довгої та ніжної дружби.Цей вірш — подяка за всі моменти разом, за кожну довгу розмову, неймовірну підтримку на великій відстані, та найсмішніші моменти разом.

розміркуємо