Друзям-танцівникам
тоді
після операції
до мене повернулося життя
і було воно
навіть не чорно-білим
Вони
врятували
з полону сірої безодні
кілька років
Ми були єдністю
Вони
подарували мені
історію
яка тепер спочиває
в тіні
ночей беззоряних
розбий кайдани
сонного марива
поверни силу
радісні миті
днів світлих
безболісних
сонячних
поки ще
не зупинився час
потім
ти будеш
як Іван Вишенський
що проводжає поглядом
пригаслим
козацьку чайку
вона віддаляється
уві сні
Іван досі
бачить себе там
на чайці