Дружба починає згасати там, де з’являються очікування.
Ми робимо для когось щось добре - і, самі того не помічаючи, чекаємо: подяки, жесту у відповідь, дзвінка, уваги.
А потім приходить розчарування. Але ж друг не просив. Він навіть не знав, що тепер щось повинен.
І це вже не дружба. Це боргова розписка.
Подарунок другові - не обмінна монета.
Якщо щось даруєш - даруй з відкритим серцем, без натяків на "ти ж пам’ятаєш, я для тебе…".
Інакше навіть потім найщиріший жест стане важким каменем у дружніх стосунках.
Мовчання в образі через зайнятість друга.
Друг довго не пише? Не дзвонить? Може, в нього зараз життя тріщить по швах…
У той час як тобі не вистачає контакту - то й подай знак.
Не з докором, а з добром: “Привіт. Як ти? Я думав(ла) про тебе.”
Бо дружба - це не гра в мовчання. Це готовність бути поруч навіть тоді, коли інший не встигає озирнутись.
Фото автора ulrich Keutchatang : https://www.pexels.com/uk-ua/photo/29446244/
