Ніхто не попереджає, що потрібно цінувати друзів, що потрібно цінувати кожну хвилину проведену з близькою людиною. Дякувати, що ця людина є, милуватися цими унікальними рисами характеру, безмежною добротою, тактовністю і талановитістю друга. Згадується одне правило стосовно цього: «полюби ближнього свого як самого себе», але в якійсь мірі це плутанина: полюбити себе? Чи ближнього? А як полюбити? Фокус зміщується на себе, попри те, що йдеться взагалі-то про Бога і любов, всеохоплюючу, теплу любов в кожному атомі цього світу.
Так ось, ніхто не попереджав і не придумав правило, що потрібно цінувати кожну хвилину проведену з твоїм другом. «Цінуй кожну хвилину свого життя», або «Насолоджуйся і дякуй за кожну хвилину свого життя» - ось така має бути 11 заповідь.
Коли його запишуть в піхоту, а він вперше заплаче, не робити вигляд, що це нормально і, що доля ніколи не вб’є твого друга і все неодмінно буде добре. Вибити з себе цю інфантильну впевненість в тому, що «все буде добре», забути, перекреслити назавжди. Потрібно плакати разом з другом, потрібно казати йому: «Я тебе дуже люблю, я поруч, я завжди-завжди поруч! Я тобі дякую за кожну хвилину нашого спілкування! За всі твої добрі вчинки. За кожен телефонний дзвінок, за кожний раз як ми гуляли і розмовляли. За те, що ти є в моєму житті, за те, що ти обрав мене як друга і близьку людину. Без осуду, жодного, жодного разу від тебе не було осуду, чи зверхнього погляду, лише тиха безумовна любов.». Бо потім кожного, КОЖНОГО божого дня, після того як твій друг зникне безвісти ти будеш думати про нього, без перебільшення кожного дня. Десь на околиці свідомості ця пустка, ця єдина думка про Друга, ця біль і сум. В іншому краю свідомості буде жити надія, що він живий, що цей йобаний бліндаж в курській області не був останнім в його житті. В тій же ділянці почне зароджуватися план, твоя природа почне придумувати безглузді тупі обряди щоб вернути Друга. Купити телевізор, бо коли вийде новий Мандалорець ми сядемо і подивимось новий сезон на великому екрані, бо ми так любим цей серіал, кожен по своєму. Купиш той всратий телевізор в кредит, пройде річниця як Друг зник безвісти, і будеш чекати на вихід нового сезону Мандалорця. Буде в цьому плані і жертовність, ти не будеш дивитись новий сезон вашого улюбленого серіала аж до поки Друг не вернеться. Дурні, безглузді, дитячі плани, які дають надію.
Я так люблю тебе пане Андрюш, Анатоліч мій любимий, я так вдячна, що ти був в моєму житті, я трохи не вдячна, що ти є в моєму житті, через порожнечу кожного дня, але я потерплю. Я буду придумувати безглузді, дитячі ритуали щоб тебе вернути. Або це життя – дурний сон, і ми потім зустрінемось і ти трохи посмієшся з мого суму, або ні. Я так тобі вдячна, я дуже тебе ціную і дуже на тебе чекаю.
