Мої очі — нічого не значать,
як і те, що кажу я тобі.
Вони ж усе чують і бачать —
вимирають в святій боротьбі.
Що робитимеш ти, як дзвін шаблі зробить свій хід?
А стук барабанів поставить під ризик твій рід.
Як житимеш ти?
Заради якої мети?
Падеш ниць під щит —
чи продовжиш іти?
Чи чутимеш мелодії звук у хаосі?
Чи побачиш симетрію в метаморфозі?
Коли всі проти тебе підуть —
чи втамуєш в собі свою лють?
♫ Ryuichi Sakamoto – Solari
Ти поступався, мовчав, заспокоював — поки не залишився без себе. Не зраджений, не знищений — просто витертий. І тепер ідеш далі, не знаючи, чи ти ще є — чи вже просто функція в чиїйсь конструкції.
Заклик до втечі або пробудження. У світі, що вимагає слухняності чи зла, залишатись собою — вже війна. А якщо в тобі ще є спалах — не мовчи. Пали. Біжи. Твори. І не дозволяй світові написати твій сценарій.
Це послання з дороги, що вже не має вороття. У снігах — крок за кроком, у серці — голос друга, якого вже немає поруч. Але навіть у замерзлій тиші звучить надія: колись, на краю, ми знову шукатимемо шлях до раю — разом.
