Мої очі — нічого не значать,
як і те, що кажу я тобі.
Вони ж усе чують і бачать —
вимирають в святій боротьбі.
Що робитимеш ти, як дзвін шаблі зробить свій хід?
А стук барабанів поставить під ризик твій рід.
Як житимеш ти?
Заради якої мети?
Падеш ниць під щит —
чи продовжиш іти?
Чи чутимеш мелодії звук у хаосі?
Чи побачиш симетрію в метаморфозі?
Коли всі проти тебе підуть —
чи втамуєш в собі свою лють?
♫ Ryuichi Sakamoto – Solari
Цей вірш про те, як патріотизм і боротьбу перетворюють на показуху й керовану агресію. Люди пʼють, лютують і вірять у лозунги, не помічаючи, що їх давно тримають на повідку. Під прикриттям героїзму їх штовхають на ще один вибух.
Цей вірш — про тихе дорослішання крізь втечі й марення. Про спогади, що старіють разом з тобою, нагадуючи: навіть якщо все мине, здатність любити і сміятись попри тривогу — єдине, що тримає людину живою.
Про самотність під чужим небом, коли слова марні, а думки — сильніші за страхи. Це вірш про те, як пережити згасання й почати з нуля: у темряві впізнати тепло, у хвилях — спокій, і зрештою згадати, з чого ти зроблений.
Хочу дожити до осені, чимось займатися. Писати вірші, слухати улюблену музику, писати картини, самозакохуватися, вірити в себе й своє майбутнє, відвідувати красиві місця й просто дихати….
У вірші йдеться про складні сімейні стосунки та емоції, пов’язані з життєвими змінами. Описується весняна ностальгіа і туга, коли чоловіки проводжають невістку, а діти співають, проводжаючи. Сімейний конфлікт між матір'ю та сином підкреслює напругу в родині, що губить себе саму.
Хочу дожити до осені, чимось займатися. Писати вірші, слухати улюблену музику, писати картини, самозакохуватися, вірити в себе й своє майбутнє, відвідувати красиві місця й просто дихати….
У вірші йдеться про складні сімейні стосунки та емоції, пов’язані з життєвими змінами. Описується весняна ностальгіа і туга, коли чоловіки проводжають невістку, а діти співають, проводжаючи. Сімейний конфлікт між матір'ю та сином підкреслює напругу в родині, що губить себе саму.
