v.b | Агов | Рання поезія
Цей вірш — як несказане прощання на межі тиші. Голос, що пробивається крізь втому, біль і пам’ять, аби востаннє запитати: чи ще хтось скаже тобі "привіт"? — не з гніву, а з любові, яка більше не хоче мовчати.
Теми цього довгочиту:
Поезія та ще 4 темиЗалишили оплесків 1
