На снігу розвалився морж,
І встати не в силах,
У думках його смачний корж,
Але він такий лінивий...
Морж сумно дивиться, піднявши голову:
“Я їсти хочу, але не можу,
До магазину не дійду, sorry,
Я у прокрастинації в полоні...”
Нарешті беруть моржа,
І везуть його, у ескаваторі ковша,
І дають йому коржа,
А жувати йому в ліньки- от ханжа...
Нарешті корж подрібнили,
І в горлянку ледарю засипали,
Але шлунку ліньки переварити - істеричний сміх,
Пробрав усіх: бути лінивим таким – просто гріх!
Ось і кинули його, невдячного,
В результаті рішення солідарного,
Лежить голодний - жити лінь, і померти лінь,
Так він там і депресує, лежачи під сонцем, мріючи про тінь.
