Ти, мої риси читай
Через сторінкові мрії,
Блідо-чорним, чорно-червоним, шляхом пульсуючим,
Не пропусти звуки та знаки,
Коли прилетить тобі мій лист забутий
В білосніжній оправі,
Серед зерен, поміж плям, із посмішки закритої,
Моєї й твоєї, пам'яттю забутої.
Згадаю, як зразу обриси б'ють: там - дороги мої,
А тут ми себе будували.
Коли монета не та, я, боячись, відпустив,
Ціною мертвої сльози.
В минулій частині "Бен і Тінь" ми знайомилися з персонажем і відкривали його світ. Ця частина — дрібний флешбек, який відкриває паралель між людиною і твариною. Сусідський хлопчина доволі схожий на нього, особливо в прагненні до чогось, що може забрати ту самоту, яка його їсть.
Вірш передає глибокі емоції і роздуми про долю, втрати та зраду. Він починається з образу тихих небес, які символізують безмірність і невідомість, що переплітається з людською долею. Серце в тиші не може зрозуміти, що відбувається, поки не відчуває болю гріха.
«Бен і Тінь» — це казка не зовсім для дітей, і не зовсім для дорослих. Це історія собаки, який мав дім, миску, ім’я — але щодня дивився за паркан і відчував, що шукає щось більше. Він не знає, чого саме — чи тепла, чи матері, чи власного запаху на вітрі.
Вірш, що брав участь у конкурсі на сайті самовидавництва "Флотилія". Ця геральдична поезія наповнена відсилками до реальних людей та гербів
Вірш, що брав участь у конкурсі на сайті самовидавництва "Флотилія". Ця геральдична поезія наповнена відсилками до реальних людей та гербів
