В українських книжок доволі неадекватні рейтинги на Goodreads. Пов’язано це переважно із тим, що українських авторів і авторок читають мало. Так, в 2023-му вже значно більше, ніж ще роки 2-3 тому, але все одно нерідко випадає бути в числі перших, хто ставить рейтинг книжці чи, тим паче, пише на книжку рецензію.
Тож який взаємозв’язок між рейтингом і малою кількістю оцінок та рецензій? Прямий. В основному книжки вітчизняних авторів читають спершу знайомі і дорога родина, котрі або схильні підтримати близьку людину та потішити її еґо, або не можуть дозволити собі серйозну критику, бо тобі ще з тією людиною треба якось вибудовувати відносини, і далі щось постити на ґудрідзі буде треба, тому не можеш просто так зникнути звідти.
Але виглядає також на те, що оце відчуття невдобности поширюється часом і на всіх вітчизняних авторів/ок, бо когось із них можеш знати особисто чи ви френдитеся із ним/нею в якійсь соцмережі.
Ще одна причина завищених рейтингів - так звана підтримка українського контенту. Українські фільми так само мають завищені рейтинги на imdb та подібних платформах. Суть задуму полягає типу в тому, аби заохочувати іноземців дивитися українське, адже багато людей зважає на показники рейтингу і не дивляться/не читають щось, що нижче умовних 7.0 на imdb чи 3,75 на ґудрідзі. Проте, як на мене, подібна “підтримка” має якраз зворотний ефект, бо а) з часом все одно перестаєш на це ловитися і робиш скидку; б) в голові виникає упередження до українського контенту, бо, думаєш, що оця похвала чи ці цифри - воно все завищене; в) створює завищені очікування і, відповідно, розчарування.
Чесно зізнаюся, що часом ловлю себе на тому, що не хочеться людя руйнувати хороший рейтинг, бо я би постав 3-ку (3 зірочки в системі ґудрідз означає “it was ok”, так буквально пише біля цієї оцінки), а текст насправді хороший, але він мене не чіпляє чи є ще над чим працювати, умовно кажучи. Тому ніби поставити 4 логічніше, аби стимулювати автора/ку працювати далі. Проте тепер таки стараюся в такому випадку в рецензії пояснити, чому 3 і чому дуже добре, що ця книжка є в нашій літературі, журналістиці чи в чому там. Саме тому потрібні і рецензії, аби пояснювати.
Звісно, серед письменників/ць не бракує людей з тонкою організацією душі, котрі не вміють сприймати критику. Часом трапляється, що автор(к)и приходять в коментарі до рецензії і виливають якусь свою злість у відповідь на відгук, який вони сприймають за негативний чи неадекватний. Звісно, часом люди дійсно пишуть гадості, необдумано кидаються какашками, не розібравшись в книжці. З иншого боку, це не привід відкидуватися гіменцем у відовідь, як і варто розуміти: людина думає отак і вона має право в інтернетах на своєму профілі писати те, що думає. Я завів ґудрідз, аби фіксувати там свої думки, а не щоби підлаштовуватися під кон’юнктуру чи враження инших про книжку.
Як авторові мені бракує критики, живих вражень, відчуття, що це читали сторонні люди, а не лише близькі автора/ки. (В жодному випадку не намагаюся знецінити відгуків близьких і знайомих, радше виношу їх тут за дужки, бо вони насправді страшенно важливі люди і їхня підтримка неоціненна на купі рівнів, на яких тримається менталка авторів/ок). Крім того, часом негативний відгук може продати книжку не гірше, ніж позитивний) Не раз бачив, як люди після моїх негативних рецензій додавали книжку в список на прочитання)
Моя книжка має на ґудрідзі 27 оцінок і лише 7 рецензій (хе-хе, ось ми і прийшли до головного, думали, що обійдеться без самореклами? Наївні, заради цього сей текст і задумувався). Це загалом нормальне співвідношення для ґудрідзу, але я сам знаю більше сотні людей, котрі її читали. Частина із цих людей писала мені приватно відгуки і враження, і це дуже тішить. Далеко не всі користуються ґудрідзом чи иншими сервісами оцінки/трекінґу прочитаного, звісно. Але, якщо поглянути на цих 7 рецензій і забрати із них ті, котрі зроблені людьми, що знають мене особисто, то ті, що зостануться, хоч вони і з нижчими оцінками, але по суті своїй позитивні. Звісно, можливо, що їх писали такі ґречні люди, котрі знають правила критики і не хотіли, щоби я розстраювався;) В будь-якім випадку, моє прохання до тих, хто має час і натхнення: не бійтеся писати рецензії. Як на мене, це просуває книжки більше, ніж натягнуті оцінки. І для мене цінно знати, що люди справді думають, навіть, якщо це знання не дуже приємне. Моя перша реакція зазвичай на негативний відгук: ловлю кайдаша, журбиню, печалюся, вириваю на лисині залишки покриву, насаджую знову, ще раз вириваю, але через деякий час перечитую все знову, вже в спокійнішому гуморі, трохи розмірковую, доволі часто погоджуюся навіть із написаним. Може й справді мені надто часто трапляюся адекватні критики та критикеси) Та врешті, хто, як не автор(ка) найкраще знає, де щось провисає, де щось недопрацьовано? Якщо повертатися до тих ж типу негативних рецензій, то насправді в них більше похвали, ніж негативу. Ну, або це люди мене шкодували) В будь-якому випадку - я за них вдячний, як і за будь-який відгук, враження. Це значно краще, ніж тонути в мовчанні і байдужости і думати, що твоя робота нафіг нікому не здалася. Тому з цього приводу в мене наступні прохання-настанови-побажання: пишіть людям, що думаєте, ставте лайки, сповістіть якось, що вам небайдуже, реагуйте, як треба реагувати на всі збори, аби просувати їх. Поширюйте, мотивуйте. І донатьте на ЗСУ, завдяки яким ми досі є.
