Вона тепер не сміє сюди приходити
Вимикати плейлист перед зустріччю поглядів
Руйнувати все те, що збудовано
Не за її присутності
Не питаючись дозволу
Не чекаючи ночі.
Перекладати мої книжки на інші полиці
Слухати аудіотренінги, що мене виводили
Накопичувати й тримати від мене в таємниці
Усі свої помилки
Та усі свої суперечливі погляди
Повертатись до мене спиною коли я говорю із нею
Замикатись в кімнаті увечері кожної середи
Заміняти цукор у каві корицею
Та виходити з дому з таким полегшенням
Як виходять із церкви.
Розкидати усюди свої нотатки та вінілові платівки
Додавати пів ложки цукру до вистиглого чаю.
Вона вчора пішла.
Тож насправді я встиг тільки
Промовчати,
Як безмежно
її кохаю.