Буду ось, викладати тут свої вірші, ну й просто свої думки на різні теми.
І ось для початку один з моїх віршів:
Карбонові нитки душі,
Синтетичні думки в головах,
Модифіковані серця, пульсуючі вени,
Та кров, що палає від життя відчуття.
У світі, де технології керують буттям,
Ми ж керуємось хтивим бажанням,
Забути реальність,
Відійти у світи.
Але хоч душа та серце модифіковані,
Нитки їх все ще карбонові,
А кров, що палає, тече мов ріка,
Вона відчуває свободу й реальність.
Нехай наші ж думи будуть свідомі,
А наші серця – людські та живі,
Щоб нитки душі,
Не розривались від жаху і болю.
Нехай кров кипить цим вільним життям,
А серце пульсує щастям й любов’ю,
І хай синтетичність відійде в літа,
Щоб ми відчули присмак буття
