Охх цей вірш для мене був знаковим так як, його я писав після літературного вечора.
Таємнича людська душа.
Ти не сумуй, ти - не плач.
Немовби густий, скляний ліс
Пофарбований.
У той дивний барв, пекельний барв.
І ті останні вечори,
Чужого дня, чужого духу
Гукали кожному : ти хочеш,
кричати глухо до світання?
І хтось чекав, німого крику.
А хтось - кінець,
хвилини чи життя.
Коли затягне землю снігом,
кістки в болото.
А з неба лине кров.
І жвавий бог, не піде вже до танцю.
І зорі світу,
покличуть нового митця.
Творця чорнил та пер.
Й це будеш саме ти.
Таємнича людська душа,
Хто ви?
Народжена у позад часі
аби творить.
