Мінотавр

можу пишатись – нарешті останній гвинт.

кілька епох будував я в собі лабіринт.

чуєш удари – немов від далеких литавр?

там, усередині, схований мій мінотавр.

 

вихід до світла ніколи йому не знайти.

хай він погине у темряві і самоті.

часом так довго мовчить у пітьмі людожер –

думаєш, може від голоду вже він помер…

 

марна надія – і знову я не захищу.

гине, втікає будь-хто, кого в себе впущу.

лютий чудовиська рик досягає небес –

той, кого я поховав, вже вчергове воскрес…

 

гатить у стіни, мов тисячотонний таран,

грати зминає, ламає черговий капкан,

рветься на волю – благає, кричить ВІДПУСТИ!

вкотре клянеться назавжди від мене піти.

 

та не піде – я не вірю, не вірю йому!

він принесе із собою свій гнів і пітьму.

від хмарочосів зруйнує усе – до халуп.

мій тайлер дерден відкриє бійцівський клуб.

/ / /

 

якось моя Аріадна приносить клубок.

каже: як довго не зводив очей до зірок…

там, у пітьмі, між пасток, тупиків і дверей

десь загубився і твій ясноокий тезей.

 

все, що лишилося зовні – лиш камінь й метал.

замурував ти себе в свої стіни, дедал.

порухом легким зсуває могутню стіну,

і направляє у морок струну вказівну.

 

хай буде так – хай спостигне порядок мій крах!

я подолав перед лютим чудовиськом страх.

силою стане тепер те, що було тавром.

ти переміг, Мінотавр. Будем завжди разом.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Максим Сальва
Максим Сальва@maxsalva

1.2KПрочитань
4Автори
21Читачі
Підтримати
На Друкарні з 16 квітня

Більше від автора

  • Дім

    У жовтневому саду, в сутінках бузкових,

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Лицар

    Кажуть, він не закладав храмів,

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Сумнів

    коли не легко,

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається