вирок

Поезія - це гематома на
Тілі мови,
Розірваному вуличними звірями
Підсвідомого міста,
Де будують нейронні траси,
Підривають мости
До травмуючих спогадів.
Де вічна війна між різними кастами страхів:
Хто переміг, ті й обирають
Смерть.

А хто програє, тих похоронять
Тут.
Серед рядків про них,
Приспавши одною з отрут,
Що смакують, як сни.
Змішають із ґрунтом днів,
І з іригаційних споруд
Поллється потік із букв.

І будуть млини з язиків
Молоти в муку страхи,
І свіжий хрусткий абсурд
Жуватимуть, немов хліб.

Ці ритми примарних співів,
Ці рими з порожніх фраз...
"Поет(ка)" - може, й не вирок.
Але - це вирок для нас.

29.05.2023